Судді посилалися на норму Конституції України, що дозволяє бути обраними до парламенту громадянам, які вже мають погашену судимість за умисні злочини. Таким чином, Основний Закон автоматично дозволив бути обраними, а отже й наділив депутатською недоторканністю й тих громадян, проти яких на час обрання було висунуто звинувачення, які були заарештовані тощо, навіть коли їх звинувачено в особливо тяжких умисних злочинах. «Призначення депутатського імунітету захищати посаду, а не особу», — зауважив суддя-доповідач у справі Володимир Вознюк.
Окрім того, згідно з рішенням КСУ, громадяни, обрані народними депутатами, набувають депутатської недоторканності з часу ухвалення рішення про їхнє обрання виборчою комісією, а не з часу прийняття присяги, як того хотілося правоохоронцям, які саме на час ухвалення рішення виборчкомами застосували до деяких народних обранців запобіжний захист у вигляді арешту.
«Але процесуальні дії проти підозрюваних у скоєнні кримінальних злочинів не припиняю ться в зв'язку з обранням їх народними депутатами, — прокоментував запитання «Дня» Володимир Вознюк, — слідчий може допитувати свідків, у тому числ і й самого народного депутата, збирати докази іншим шляхом, а от пред'явити народному депутату обвинувачення, затримати чи заарештувати — лише тоді, коли Верховна Рада дасть згоду на відповідне клопотання Генпрокурора».
Проте навряд чи спроби «оптового» скасування депутатського імунітету припиняться. Оскільки найвищі посадовці виконавчої ланки на чолі з Президентом неодноразово демонстрували не тільки нехтування судовою владою, а й органічне нерозуміння суті депутатської недоторканності. Вона, як відомо, є не інструментом політичної та бізнесової конкуренції, а важливим елементом системи «стримувань і противаг» при демократичному розподілу влади.
