Я давно симпатизую вашій газеті, але постійним читачем став недавно. До цього часу я вже років з чотири, як перестав читати нашу пресу взагалі — в ній стільки «смажених» сенсацій, що життя здається ще важчим. Приємно, що ваша газета одна з тих небагатьох, які стараються дати об'єктивну оцінку всьому, що відбувається в нашій багатостраждальній країні (через довірливість і простоту нашого прекрасного народу при виборі наших керівників, але, як то кажуть, іноді простота гірша, ніж злодійство).
З листів читачів у «Пошті «Дня» не раз доводилося дізнаватися, що в багатьох містах і регіонах України немає повної інформації про інших кандидатів у президенти, крім кандидата №1, бо всі ЗМІ зайняті тільки ним одним.
Але я хочу нагадати, що в простих людей завжди знайдуться більш прості й надійні методи агітації та згуртування навколо обраного ними кандидата. Це схоже протистоянню безлічі партизанських загонів цілій діючій армії. Мій «партизанський» рецепт дуже простий. Я думаю, що в кожного з нас (читачів «Дня») є хоч кілька далеких друзів і родичів, особливо в глибинці нашої країни, які вірять більше нам, а не всій іншій офіційній агітації. Тому просто напишіть їм листа або листівку (хоча краще все-таки листа, щоб уникнути цензури — сьогодні від державних органів всього можна чекати), поцікавтеся життям, здоров'ям тощо й запропонуйте їм проголосувати разом із вами за того кандидата, який і є наш єдиний шанс, особливо це стосується першого туру. А ще можна попросити їх зробити те саме й написати або поговорити зі своїми друзями і т.iн. Люди ж відповідальні й більш заможні можуть дозволити собі й телеграму навіть перед самими виборами. Я чудово розумію деяку навіженість і наївність цієї пропозиції, але подітися нам нікуди, треба діяти. Тому, дорогі співвітчизники, не втрачайте надiї , я думаю, що витрати в кілька гривень (на конверти) принесуть чималий прибуток у майбутньому всім нам і нашим дітям. Особливо, мені віриться, що найактивнішими в цій справі стануть, як завжди, наші пенсіонери й ветерани, хоча вони навіть і такої витрати собі часто дозволити не можуть. Нам не можна упустити цей шанс повороту до кращого — дещо за 5 років ми вже бачили й «другої серії» нам не треба.
