В цьому селі 12 березня зняли із завіс і спалили двері сільради. Дверний отвір у приміщенні через дорогу досі забито грубими дошками, до сільради ходять через запасний вихід. Голова Урожайнівської сільської ради Сергій Павлятенко, під вікнами кабінету якого вже декілька місяців майже щодня вирує мітинг людей, які його обрали й тепер вимагають землі, нічого не може зробити, але оптимізму не втрачає. Він агроном, але з 1995 року працює тут головою ради. Землю паював не він, сільраді тільки відійшли землі резерву й запасу — 1160 покинутих гектарів, які люди тепер не хочуть брати. Та й якщо візьмуть, то село позбавиться пасовищ, не буде резерву для тих, хто повернеться в село з депортації в майбутньому. Ситуацію, коли при паюванні до списків на отримання сертифікатів не включили 1265 осіб соціальної сфери та 650 кримських татар, він вважає несправедливою. Він iз побоюванням вимовляє слово «перепаювання», але розуміє, що іншого шляху розв’язати цю надзвичайно гостру ситуацію немає: землю отримали лише 545 осіб, а ще її вимагають 1915 осіб! Причому кримських татар серед них лише 650. Тому це лише про чуже око кажуть, що в Урожайному бунтують кримські татари — скривджених росіян і українців тут набагато більше. Ніякими резервами й запасами тут не обійдешся. Так пай поменшає з п’яти гектарів до двох або навіть до півтора, але в Криму є паї ще вдвічі менші, люди заради того, щоб жити в мирі й дружбі на це підуть, вважає Сергій Павлятенко. Головне — помирити людей і ліквідувати джерело образи. Але немає в жодному законі або указі пункту про те, що землю можна перепаювати, ніхто ще не вигадав, як це зробити, жоден начальник не може взяти відповідальність на себе й зробити, нарешті, розумно. А сільрада завжди крайня, тому й двері спалили йому…
БУНТIВНЕ УРОЖАЙНЕ
Шевкі Асанов разом iз дружиною Анірою та синами Айдером і Шевкетом повернувся до Криму 1987 року. Він вважає, що йому пощастило — вдалося влаштуватися в селі Урожайному під Сімферополем. Відразу знайшов роботу — бригадиром у будцеху, хоча вже тоді депортованих приймали неохоче. Аніру взяли на роботу в місцевий медпункт. Потихеньку звели будинок, але талан скоро скінчився — колгосп «Урожайний» перетворився на КСП, а воно теж незабаром розвалилося, його посаду скоротили, звільнився з шоферської роботи й Айдер. Шевкет закінчив будівельний інститут у Сімферополі, до КСП його вже не взяли. Шевкі стверджує: тому, що він кримський татарин. А що думати, коли будівельна посада була вільна, але голова взяв людину з іншого села, аби не з татар…
Але справжні хвилювання в Урожайному почалися після того, як стали ділити землю на паї. До цього по декілька місяців людям не платили зарплату, й багато хто, щоб прогодувати сім’ю, змушений був шукати іншу роботу. Проходили масові звільнення. Й хоча в колгоспі раніше працювало понад 2,5 тисячі осіб, ріллю за сертифікатами отримало лише 550 осіб, а з понад 700 колишніх депортованих власниками землі стали лише 60. Середній пай вийшов солідний — по 5,14 гектара на сертифікат, хоча в багатьох місцях, наприклад, у Бахчисарайському районі, не вийшло й по гектару. Шевкі Асанову й тут пощастило — спочатку його пропустили й землі не дали, але коли почали розбиратися, виявилося, що, за указом, землю слід давати й тим, хто не сам звільнився, а потрапив під скорочення. Таких набралося 7 осіб, і їх включили до списку, пай переглянули — тепер вийшло по 5,07 гектара.
На місці колишнього КСП тепер утворилося чотири господарства: відкрите акціонерне товариство «Урожайне», сільські виробничі кооперативи «Агросвіт» і «К’исмет», фермерське господарство «Схід». Шевкі здав свою землю в оренду кооперативу «К’исмет», однак не заспокоївся — в колишньому КСП працював і його син, має право отримати землю і його дружина, як працівник сільської соціальної сфери. Тому він весь час ходить на збори, на мітинги, добивається разом iз усіма перепаювання землі. Він вважає, що це неправда, що неможливо перепаювати, що люди вже стали власниками, що немає механізму. «Все залежить від місцевого начальства, адже вже одного разу перепайовували, коли вписали нас у список, і нічого. Як це немає механізму? До чого тут Президент? Перепаюють ще раз — ніхто не заперечує проти зменшення паю, треба ж, щоб було всім по справедливостi, нам тут жити всім разом, одним селом, погано буде, якщо хтось залишиться скривджений. Треба було із самого початку враховувати наші права, адже ми про це говоримо вже десять років…» — каже мені Шевкі.
Разом із заступником голови Держкомнацу Криму Вадимом Петровим ми приїхали в Урожайне, коли там збирався вже 57-й мітинг. Тут було вже майже все кримське й навіть київське начальство, від голови Держкомзему України Анатолія Даниленка до віце-прем’єрів і міністрів кримського уряду, але виходу поки не знайшли. Люди знову розгортали гасла, налаштовували мегафон...
Ось Лемар Юнусов — він повернувся 1987 року, теж працював будівельником, зводив будиночки для переселенців, у них сьогодні мешкають люди, які приїхали пізніше, ніж він, і багато хто з них отримав землю, а він — ні. Сім’я велика: батько-пенсіонер, дружина, троє синів. Жити якось треба було, розбудовуватися, а зарплату не платили, змушений був піти з КСП, а тепер залишився без землі. 10 років пропрацював у місцевому колгоспі Зікер’я Іслямов, який повернувся 1987 року. Без землі залишився й Шаміль Босієв. «Ми багаторазово зверталися з проханнями, — каже він. — Ми скаржилися главі парламенту Леоніду Грачу, але він не звертає уваги на наші біди. Хіба ми можемо довіряти такій владі? Тому тепер ми не будемо просити, ми самі братимемо те, що наше…»
У всіх мітингах і зборах в Урожайному беруть участь не тiльки кримські татари. Микола Митрофанович Мизенко та його дружина пропрацювали в Урожайному по 25 років, але землі не отримали. 29 років пропрацював у місцевому колгоспі Михайло Іванович Мальцев, нині утримує сім’ю iз 4 осіб, але землі також не отримав. І таких багато. Всі вони вважають вчинок місцевої влади, яка швиденько розділила землю практично між п’ятою частиною тих людей, які могли на неї претендувати, несправедливим.
До нас підходить немолодий чоловік у колоритній хутряній шапці. «Наш старійшина, — відрекомендовують його мені кримські татари, — ми з усіх питань з ним радимося». Абі Ібраїмов — місцевий мусульманський священик, але його поважають ще й за досвідченість і розсудливість.
— Я народився 1926 року в Бахчисарайському районі, — розповідає Абі-ефенді. Добре знаю, як ці колгоспи в 30-х роках створювалися. Людей примусили звести коней, корів, вози, інструмент, вимагали нових хомутів, а старі навіть не прийняли, забрали землю в усіх, у кого яка була, й не питали згоди. Хто чинив опір, того або розкуркулили, або у справі Велі Ібраїмова звинуватили, або так життя не дали. Всіх примусили працювати за трудодні. Коли нас у травні 1944 року депортували, то навіть не пропонували писати заяви про вихід з кримських колгоспів, вивезли й усе, а в Узбекистані ми потрапили в такі ж колгоспи й знову працювали за пусті трудодні. Три чверті кримських татар до війни працювали в колгоспах, ми тут народилися, виросли, сформувалися як народ, хіба не справедливо буде сказати, що це наша земля? Й нам її тепер не дають? Як це називається?
Тим часом мітинг у центрі села все розростався. Його учасники стали вимагати приїзду прокурора, заговорили, що під час паювання було багато зловживань, люди хочуть, щоб законники все перевірили…
У Держкомнаці Криму вважають, як сказав Вадим Петров, що ситуація в Сімферопольському районі загострюється через «упертість» глави райадміністрації Володимира Закорецького, якого кримські татари оголосили «персоною нон грата». З 1995 року репатріантів тут практично не брали на роботу в КСП, працюючих звільняли в першу чергу, під час паювання не враховувалася сільська соціальна сфера, а там також працює багато колишніх депортованих. У сімферопольських КСП було найбільше порушень при паюванні, коли начальники примудрилися незаконно наділяти землею своїх близьких і родичів «у масштабах, що перевищують навіть потреби самозбереження», сказав Вадим Петров…
«СВОЇ» Й «ЧУЖІ»
Нарада щодо сільських проблем нещодавно відбулася у Верховній Раді Криму. Обговорити тривожну ситуацію в багатьох селах Криму в період напружених польових робіт запропонував членам робочої наради, як повідомили «День» у прес-службі Верховної Ради, заступник голови Рахункової палати депутат Володимир Поліщук. Два дні він провів у своєму виборчому окрузі в Нижньогорському районі й вів там прийом громадян. Люди незадоволені результатами реформування земельних відносин, і невдоволення головним чином викликане, як зазначає Володимир Поліщук, діями районної влади, яка поділяє пайовиків на «своїх» і «чужих». Одне зі сформованих після розпаювання приватних господарств, зараховане до «своїх», отримало практично всі основні виробничі фонди, а в іншого немає ні тракторів, ні сівалок, немає чим провести невідкладні весняні роботи. Інше господарство, якому виконавча влада не протегує, перебуває у вкрай тяжкому стані: в селі постійно відключаються світло й вода, зиму в багатоквартирних будинках пережили без опалювання. На всі скарги пайовиків цього господарства представники місцевих органів влади кажуть: звертайтеся до суду. Але судові розгляди потребують часу, до того ж навіть після винесення судового рішення ніхто не поспішає його виконувати — техніку за актом не передають, а польові роботи чекати не можуть. Такі дії влади, підбив підсумок Володимир Поліщук, не лише підривають віру людей у доцільність реформування сільського господарства, а й породжують невіру в можливість поліпшення життя, викликають різке невдоволення, яке може перерости в бунт.
Голова депутатської комісії з питань сільського господарства Верховної Ради Криму Федір Снєгірьов розповів, що стан справ, подібний до того, що склався в колишньому флагмані агропромислового комплексу Нижньогорського району колгоспі ім. Крупської, наявний приблизно в 70 відсотках всіх сільськогосподарських підприємств Криму. У третині кримських сіл впродовж тривалого часу не буває електроенергії, тепла, води, газу. Щодня в комісію, яку він очолює, надходить до 10 колективних звернень, під якими стоїть по 100—200 підписів. Люди повідомляють про повний розвал на селі, вимагають навести порядок і не посилати їх у суди, які переобтяжені справами й мимоволі виявляють формалізм. Ніякі суди не можуть зупинити крах соціальної сфери села, в основі якого матеріально-технічна слабкість сільських рад, недостатнє фінансування місцевими бюджетами, реформування з порушеннями законів і справедливості, вважає Федір Снєгірьов.
Про згубність політики подвійних стандартів, якою користуються при реформуванні сільського господарства, говорив на нараді депутат від Бахчисарайського виборчого округу № 59 Володимир Тутеров. Він навів приклад з розпаюванням у колишньому радгоспі «Комінтерн», за результатами якого, як висловився депутат, «дехто має сісти на лаву підсудних». Однак усе, що робиться в господарстві, районна держадміністрація прикриває ім’ям Президента, мовляв, він так розпорядився. «Це неправда, — сказав Володимир Тутеров, — я займаюся проблемами акціонування з 1987 року й не менше за новоявлених реформаторів знаю весь правовий нюанс реформування відносин у сільському господарстві…»
УГЛОВЕ ТА ОРЛОВКА
Перед початком сесії сільради в Угловому Бахчисарайського району люди зібралися на мітинг, але влада, побоюючись, що й тут що-небудь спалять, викликала загін «Беркута». Тому сільраду захищали, як неприступну фортецю. Голова місцевого меджлісу Назім Ібрагимов сказав: «11 років ми намагаємося порозумітися із владою, але нас знову залишили за бортом. Ми вимушені вимагати дотримання своїх прав…»
Історія в Угловому коротко така. Із 3 тисяч жителів села 600 мешканців — кримські татари, серед них 380 чоловік дорослих. Але земельний пай отримали тільки 70 чоловік, хоча більшість свого часу працювала у КСП «Черноморец». Середній земельний пай тут 1,6 гектара. Але коли кримські татари стали вимагати землю і 260 депортованих подали заяви, то заяв виявилося більше 900, незважаючи на те, що у соціальній сфері тут працює тільки 120 чоловік. Але більше за все селян обурило те, як сільрада вирішила питання із землями резерву і запасу. Їх тут 321 гектар. Логічно було б роздати землю тим, хто її не отримав, однак сільрада виявила, що при паюванні було пропущено багато людей (як це могло трапитися, якщо відділи кадрів справно вели списки членів колгоспів?), а тому вирішили для них передати агрофірмі «Черноморец» 210 гектарів. Інші 120 гектарів вирішили також татарам не давати, тому що це рекреаційна зона і пасовище. Незважаючи на те, що прокурор Бахчисарайського району Любов Кардаш оскаржила таке рішення як незаконне (пропущені раніше члени КСП повинні отримати землю із загального фонду, а не із запасу), сільрада, зі слів заступника Голови Ради міністрів Василя Кисельова, довго впиралася і не хотіла відміняти своє рішення. Обурені кримські татари заявили, що не випустять депутатів із будинку, поки вони не відмінять неправильне рішення, І тільки тоді «здоровий глузд переміг», сказав Василь Кисельов, якому довелося чотири рази переконувати депутатів змінити своє рішення. Він вважає позицію кримських татар у селі Угловому зразком компромісу. У той час, як скрізь вимагають виділення паю кожному сільському жителю, який за віком старше 18 років, кримські татари з Углового через дійсний дефіцит землі погодилися отримати один пай не на людину, а на сім’ю. Але чи знайде влада пункт у законі, згідно з яким можна було б провести перепаювання і вирішити проблему?
Голова Держкомнацу Криму Едіп Гафаров того дня їздив у Красноперекопський район. У ньому проживає 5600 кримських татар, але землю отримала також меншість. У селі Орловка більше як 120 кримських татар зібралися на мітинг і висловили вимогу розділити землю ще раз, вже з урахуванням потреб депортованих. Вони призначили мітинг на наступний тиждень і зажадали, щоб до них приїхали Сергій Куніцин і Анатолій Корнійчук. У іншому випадку, заявили учасники мітингу, якщо питання не буде вирішене організовано, кримські татари самі візьмуть собі наділи землі. Наприкінці 80-х і на початку 90-х років влада не давала землю під будівництво будинків, і кримські татари самі займали ділянки, що… райвиконкоми потім узаконили. Чи дійде до цього на цей раз? А якщо дійде — чи обійдеться без кровопролиття? Чи, можливо, дехто у владі саме цього й хоче? «Нам нічого не залишається, як братися за вила та за зброю, — зауважив в Урожайному Зікер’я Іслямов. — Ми цього не хочемо, але нас, видно, примушують…»
«Перепаювання — це проблема не Криму, — підкреслив глава уряду Сергій Куніцин, — це проблема рівня Верховної Ради України і Президента». Питання, дійсно, не просте — отримана за сертифікатом земля, хоч вона ще не виділена в натурі, є приватною власністю людини, відібрати яку ніхто не має права. У Бахчисарайському районі частково проблему вирішили самі люди — вони добровільно повернули частину паю у загальний земельний фонд для виділення кримським татарам. Але це проблему не вирішило, бо назбирали всього декілька десятків гектарів. Отож забирати назад вже роздану землю влада побоюється — а раптом люди збунтуються. Однак ці аргументи народний депутат України голова Ради представників кримськотатарського народу при Президентові України Мустафа Джемільов вважає несерйозними: «Я не розумію, чому влада боїться бунту тих, хто замість 5 гектарів отримає на пай 3 гектари, але не побоюється збурення тих людей, яким могло дістатися по 3 гектари, але які взагалі нічого не отримали?» Тому Мустафа Джемільов давній і послідовний прихильник саме тотального перепаювання земель у Криму.
Разом з тим постійний представник Президента України в Криму Анатолій Корнійчук сказав для «Дня», що тотальне перепаювання — не шлях до розв’язання проблеми. По- перше, проблемними у Криму є тільки три райони, а у цих районах — лише окремі господарства. Тому, на думку А. Корнійчука, питання треба вирішувати конкретно на рівні кожного села. Він упевнений, що в більшості випадків розв’язання проблеми буде знайдено і без перепаювання, а переділ вже розділеної землі якщо й доведеться застосувати, то тільки у крайноьму разі і в окремих місцях, саме там, де багато порушень і багато претендентів. До таких місць саме й відносяться Урожайне, Углове, Орловка.
За словами Анатолія Корнійчука, є три варіанти розв’язання проблеми наділення землею депортованих: по-перше, за рахунок застосування знижуючого коефіцієнта, по- друге, за рахунок земель резерву і запасу, і третій варіант — наділення за рахунок перепаювання землею всіх, хто досяг 18 років і проживає у сільській місцевості. Третій варіант, вважає він, найбільш проблемний і конфліктний для Криму. Це практично шлях тотального перепаювання, що за оцінками фахівців, є недоцільним.
Перед тим, як дати інтерв’ю для газети «День», Анатолій Васильович об’їздив увесь Крим. І хоч скрізь є свої проблеми, але у більшості випадків земельне питання — найскладніше. Він вважає, що право на отримання землі пов’язане із великою відповідальністю — треба зуміти її обробити, а це не кожному під силу. Взяти, наприклад, Кіровський район. Він значно відстав від інших у реформуванні господарств. Незважаючи на переможні цифри, що надходять у представництво про виділення землі, у багатьох господарствах залишаються люди, які не отримали навіть ділянки для особистого підсобного господарства. Так, у ПСП «Україна» більше 800 чоловік ще не мають землі. Хоча ПСП «Україна» є одним з найміцніших господарств у районі, але порушення законодавства і указів Президента у цьому господарстві призвели до конфліктної ситуації: деякі господарі хочуть вийти зі складу ПСП, але голова їх «не випускає».
Багато питань також щодо виконання Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо задоволення потреб громадян у земельних ділянках». За даними адміністрації, у районі за цим указом подали заяву 8628 чоловік, з них — 6167 представники кримських татар. Сільськими радами задоволено 5095 заяв, оформили свої земельні наділи тільки 3255, з них лише 1208 кримських татар. За словами самих депортованих, люди не йдуть оформляти землю, оскільки за це треба платити чималі гроші, але вони не вірять владі і побоюються, що землю знову можуть забрати. На думку Анатолія Корнійчука, відставання Кіровського району у реформуванні земельних відносин пов’язано «із формалізмом місцевих чиновників, поверхневим ставленням працівників райдержадміністрації».
Того дня, коли в Урожайному знову мітингували, уряд Криму, представництво Президента, Рада представників кримськотатарського народу направили Леоніду Кучмі лист із проханням припинити до 1 липня видачу державних актів на землю. І хоча у листі слово «перепаювання» не вживається, але посудіть самі, як можна вийти із ситуації. За даними цього документу, який було оприлюднено на мітингу в Урожайному, у сільській місцевості Криму проживає 135 тисяч депортованих, які за віком старше 18 років. Середній пай по Криму становить 5,1 гектара. Значить для задоволення їх потреб у землі необхідно 600 тисяч гектарів, а в резерві і запасі залишилося тільки 200 тисяч, у тому числі ріллі — 67 тисяч. Практично у всіх селах відбулися збори депортованих, де вони прийняли резолюції з вимогами провести справедливий розділ землі. Мали місце навіть випадки блокування робіт із землеустрою. Як можна вирішити проблему, принаймні там, де жорстка боротьба за землю триває вже майже рік? Тільки зменшенням частки паю (нехай називається це знижуючим коефіцієнтом!), тим більше, при видачі сертифікатів тим, хто був пропущений раніше. Цей метод вже у багатьох місцях застосовувався — землю ділили вдруге на більше число людей. Що це як не перепаювання?
Питаю тих, що мітингують в Урожайному: «Президент, припустімо, підпише указ про тимчасове припинення видачі державних актів на землю в Криму, а що ж далі? На що ви сподіваєтеся?» Шевкі Асанов відповідає: «Президент, якщо він зробить перший крок — тобто зупинить видачу держактів, повинен зробити й другий — тобто вжити заходів, щоб земля була розподілена по справедливості, тобто перепайована хоча б там, де без цього обійтися не можна, оскільки зараз вона розділена несправедливо». Інші згідно кивають головами…
