Сьогодні у Верховній Раді — доленосні для мільйонів українців слухання щодо пенсійної реформи. Більшість пенсіонерів хотіли б сподіватися, що вона щось додасть у їхні гаманці. Але в уряду інші наміри. Для нього важливо взагалі зберегти пенсійну систему, що опинилася на межі краху й уже не може працювати без бюджетних дотацій і кредитів, оскільки її дефіцит наблизився до 60 мільярдів гривень.
Ця проблема хвилює й Міжнародний валютний фонд, з місією якого Україна досягла компромісу в більшості пунктів Меморандуму про економічну й фінансову політику уряду. Нагадаємо, що в липні 2010 року МВФ вирішив відновити співпрацю з Україною за новою програмою stand by (близько 15,6 млрд.дол.), і Київ, погодивши з МВФ меморандум, що описує напрямки економічної політики, отримав перший транш (1,89 млрд.дол.). Після того як перший етап узгоджених заходів було здійснено, Рада директорів МВФ у грудні 2010 року вирішила надати Україні другий транш (1,5 млрд.). Але в меморандумі, зі змістом якого громадськість країни тоді не ознайомили, було сказано, що ці кошти надійдуть лише після того, як у країні розпочнеться пенсійна реформа.
Проконтролювати цей пункт або, можливо, змінити його й була покликана нинішня місія МВФ. Вона планувала працювати в Києві з 1 до 11 лютого, щоб підготувати рішення МВФ. У цей термін сторони не вклалися. Джерела зазначають, що дискусія йшла саме про пенсійну реформу й підвищення тарифів на природний газ, електроенергію та гаряче водопостачання. Причому українська сторона пропонувала пом’якшити заявлений раніше в меморандумі графік, аргументуючи різко негативною позицією профспілок. І, додамо, настільки ж гострим неприйняттям таких реформ з боку населення.
«Вони з розумінням прийняли мої аргументи переходу та реалізації намічених у літньому меморандумі цілей, щодо тарифів у тому числі, а також щодо поетапної реалізації пенсійної реформи», — ділився український прем’єр з журналістами й обіцяв, що в процесі перетворень будуть вжиті всі заходи соціального захисту людей. 2011—2012 роки, за його словами, будуть присвячені «наведенню ладу в солідарній (чинній пенсійній. — Авт.) системі». «Практично (до кінця 2012 року. — Авт.) ми вийдемо на бездефіцитний бюджет пенсійного фонду», — стверджував Азаров.
Але, на відміну від МВФ, опозиція та мільйони простих людей поки не сприймають запропоновані урядом новації. Мабуть, влада не може це ігнорувати й маневрує. Як заявив Азаров, «якщо... конструктивні пропозиції прозвучать на парламентських слуханнях, то ми готові і законопроект відкликати, і доопрацювати...» Проте прем’єр тут-таки пригрозив: «Якщо ж не прозвучать, а в цілому концепція законопроекту залишиться без змін, то який сенс відкликати»...
Тим часом, 2 лютого комітет Верховної Ради з питань соціальної політики й праці запропонував парламенту відхилити пенсійну реформу, запропоновану урядом. Члени комітету мотивували своє рішення тим, що уряд не врахував спільних напрацювань сторін соціального діалогу та наукових установ, а комплекс запропонованих заходів не вирішує проблеми фінансової стабілізації солідарної системи пенсійного страхування. Голова Верховної Ради Володимир Литвин також вважає, що для досягнення консенсусу довкола пенсійної реформи можна було б зняти положення про підвищення пенсійного віку для жінок.
Директор Світового банку в Україні, Білорусі та Молдові Мартін Райзер, напевно, вважає «жіночу проблему» вже вирішеною й не коментує її. А от запровадження другого рівня пенсійної системи вважає корисним. На його думку, це створить стимул для чеснішої звітності про зарплати та поліпшить дисципліну сплати внесків до соціальних фондів. Але при цьому він нагадує, що платники внесків мають бути впевнені в тому, що їхнім накопиченням нічого не загрожує й вони інвестовані належним чином. Це, у свою чергу, говорить Райзер, вимагає створення належних інституційних передумов і функціонуючих ринків капіталу. У той же час він зауважує, що досвід впровадження багаторівневих пенсійних систем у світі свідчить про існування значних ризиків, пов’язаних з їхнім передчасним впровадженням. «Утім, хоч би якою була перспектива наступного етапу пенсійної реформи, без перших кроків, спрямованих на збалансування бюджету Пенсійного фонду, жодна реформа не може бути успішною», — говорить Райзер. Проте Світовий банк зазначає, що сьогодні не існує альтернативи заходам, які пропонує уряд у сфері пенсійного забезпечення.
Не в захваті від пенсійної реформи й багато експертів. Зокрема, колишній перший заступник міністра праці та соціальної політики України Павло Розенко вважає, що уряд зробив правильний крок у напрямку формування правил впровадження накопичувальної системи. Але на цьому, зазначає експерт, позитив вичерпується. Розенко впевнений, що «від питання про збільшення пенсійного віку для жінок треба відмовитися». На його думку, такий захід не вирішить проблем самих жінок-пенсіонерів, та й стану Пенсійного фонду не поліпшить. «Уряд неодноразово заявляв, що заощадить на цьому кроці лише близько 500 мільйонів гривень на рік, — нагадує експерт. — А дефіцит бюджету Пенсійного фонду разом з державними дотаціями становить близько 60 мільярдів гривень». Колишній чиновник виступає й проти підвищення страхового стажу на 10 років для жінок і чоловіків. «Така ініціатива уряду призведе лише до зниження пенсій. Підвищуючи на 10 років обов’язковий страховий стаж, уряд при цьому зменшує на 10 років наднормовий страховий стаж кожного громадянина та скорочує пенсію на 75 гривень», — пояснює Розенко.
Обіцянки уряду найближчим часом ліквідувати дефіцит Пенсійного фонду, на його думку, далекі від реальності. По-перше, ефект пенсійного законопроекту оцінюється всього в 1,7 мільярда гривень (вище зазначалося, що дефіцит ПФ з державними дотаціями становить майже 60 мільярдів). По-друге, експерт ставить під сумнів заяви уряду про те, що дефіцит ПФ цього року скорочено. На його думку, це сталося лише на папері й виключно за рахунок того, що уряд на 2011 рік істотно, але не аргументовано підвищив фонд оплати праці (до 400 млрд. грн.), що є базовим показником для бюджету ПФ. Якби минулого року фонд оплати праці становив 350 мільярдів, говорить Розенко, то, можливо, це було б реально. Він наводить дані Держкомстату, згідно з якими фонд оплати праці 2010 року становив лише 300 мільярдів гривень. На думку експерта, довести його нинішнього року до 400 мільярдів — абсолютно нереальне завдання. Оскільки для цього треба збільшити зарплату в країні на 30%... На думку Розенка, ключ до пенсійної реформи знаходиться аж ніяк не в змінах до законодавства, а в підвищенні заробітних плат, детінізації економіки, реформі системи охорони здоров’я.
Провідний науковий співробітник відділу фінансів реального сектора Інституту економіки та прогнозування НАН України Анатолій Федоренко вважає, що причина дисбалансу в Пенсійному фонді — це регулярні передвиборні популістські обіцянки підвищити пенсії, що обганяли зростання заробітних плат у країні. Якщо тепер за кожний відсоток зростання фонду оплати праці ми будемо настільки ж підвищувати суму пенсійних виплат, то не зможемо «повернутися в русло балансу». Експерт пояснює це тим, що у нас величезна помилка — за минулий рік 65 мільярдів гривень дотації Пенсійному фонду від держбюджету. І навіть у тому разі, якщо віднині в країні не підтримуватимуться випереджаючі темпи зростання пенсій порівняно зі зростанням зарплати, цей дефіцит, стверджує Федоренко, ми тягнутимемо з одного року в іншій.
Відповідаючи на запитання «Дня» про те, яким чином регулюватиметься порядок інвестування коштів накопичувальної пенсійної системи, Федоренко зазначив, що є намір вкладати ці кошти головним чином в облігації внутрішньої державної позики. «Тобто, — пояснює вчений, — кошти використовуватимуться на покриття дефіциту державного бюджету й, таким чином, вирішуватиметься двоєдине завдання — покриття дефіциту та державний контроль і захист інвестицій». «До цього виникає два запитання, — продовжує Федоренко, — під які відсотки ми вкладатимемо свої кошти й чи буде в змозі держава своєчасно погашати свої зобов’язання».
