Чи змінить 20 травня свого господаря Одеський припортовий завод? На це питання сьогодні мало хто в Україні може дати однозначну відповідь. Але є певні ознаки того, що продати гігант хімії буде непросто. Вчора у «День» прийшло повідомлення одного з двох наших Фондів держмайна (в якій ще країні таке можливе?) про те, що він повернув одному з потенційних покупців — російському ВАТУ «Азот- Сервіс» — 300 мільйонів гривень гарантійного внеску за участь у конкурсі... Що це? Перші миші покидають наш припортовий завод? Чи це наша влада їх лякає неузгодженими діями?
Приватизаційний процес в Україні завжди супроводжувався резонансними скандалами. Та сьогодні, намагаючись залатати за допомогою приватизації фінансові діри (їхній розмір лідер фракції БЮТ Іван Кириленко визначив у 9 мільярдів гривень), країна опинилася буквально на вістрі ножа. Сперечаються вже не покупці, що залишилися з певної причини невдоволеними, а влада. У «холопів», як годиться, «чуби тріщать», бо бюджет — це не щось абстрактне, а більш ніж відчутні зарплати й пенсії. Та й не лише вони. На кін поставлено інвестиційний імідж України, а від нього, як відомо, багато в чому залежить кількість нових (і старих також) робочих місць... Останній показник прямо впливає і на соціальне напруження, і на економічну активність у країні. 15 компаній направили ФДМУ свої запити на необхідні пакети документів для участі в цьому конкурсі. Тепер пішов зворотний відлік? І тут ми маємо право вкотре поставити сакраментальне питання «хто винен?»
Коротко нинішній приватизаційний скандал виглядає так. 15 квітня Президент Віктор Ющенко припинив приватизацію Одеського припортового заводу і дію розпорядження Кабміну від 11 лютого про затвердження умов конкурсу. 21 квітня ФДМУ, виконуючи цей указ, скасував оголошений раніше конкурс. Але уряд Тимошенко не змирився з цим, чому сприяли рішення Конституційного Суду і визначення Окружного адміністративного суду Києва від 24 квітня про припинення дії названого указу Президента. Представлений прем’єр-міністром Юлією Тимошенко як виконуючий обов’язки голови Фонду держмайна Андрій Портнов заявив 25 квітня про перенесення конкурсу з продажу ОПЗ на 20 травня. Але того ж дня Ющенко знову припинив розпорядження Кабміну, скасувавши свій указ від 15 квітня, яким перший раз припиняв розпорядження уряду.
Далі пішла більш ніж неприємна словесна дуель. Хоча перші особи цього конфлікту поки ще говорять небагато і, вочевидь, намагаються триматися в рамках якоїсь елементарної політкоректності, намагаючись зберегти коаліцію та коаліційний уряд. Зате ті, хто говорять від їхнього імені, не соромляться у висловлюваннях. Перший віце- прем’єр Олександр Турчинов рішення Президента про припинення приватизації Одеського припортового заводу називає «агресивною провокацією» і заявляє: «Нам вистачить політичного впливу, аби змусити тих, хто працює проти України, припинити всі дії й відновити приватизаційні процеси в країні».
Голова Секретаріату Президента Віктор Балога, критикуючи приватизаційні наміри уряду, зазначає, що, на його думку, в цих планах виразно проглядають міркування не економічної доцільності й вигоди, а політичного розрахунку і популістського піару. Перейшовши конкретно до Одеського припортового, Балога допустив мотив корисливої зацікавленості та зробив припущення, що Кабмін хоче провести приватизацію ОПЗ на умовах, що дозволять передати цей промисловий гігант «дружнім» структурам.
На цій перестрілці непогані очки заробляє наша в принципі вельми мовчазна опозиція. Характеризуючи «Дню» ситуацію довкола продажу Одеського припортового заводу, екс-голова Фонду держмайна, а нині народний депутат Михайло Чечетов зауважив: «Ця мишача метушня б’є по іміджу країни і, передусім, по інвестиційному клімату. Який інвестор прийде в Україну, якщо тут іде гризня між першими особами держави, що знаходяться в одній коаліції? Але за великим рахунком, боротьба йде не за Фонд держмайна. Це — перший етап боротьби за президентське крісло. Якщо подивитися, на чиєму боці закон, то він явно на боці Президента. Але оскільки ми вже звикли дивитися на закон двояко, то виграє не той, на чиєму боці закон і Конституція, а той, у кого достатньо сили продавити свою позицію. І все ж і де- юре, і де-факто головою Фонду держмайна сьогодні є Валентина Семенюк. Тому що за Конституцією зняти її з цієї посади може лише парламент. Але в чому тут проблема для коаліції? Нехай проголосують за її відставку. Та річ у тім, що коаліції немає. Вона приймає рішення в Раді лише тоді, коли її підтримує Партія регіонів. Але в кадрових питаннях ми в цій грі не беремо участі». Чечетов передбачає, що у випадку, якщо конкурс із продажу ОПЗ проходитиме в Кабміні, це, на його думку, не передбачено законодавством, і жодний інвестор не купить завод, оскільки не матиме гарантії, що його в нього не відберуть. «А якщо конкурс і відбудеться, то потім він загрузне у скандалах і розглядах», — робить висновок народний депутат.
