Тимошенко дала інтерв’ю Le Monde, у якому заявила, що уряд є якорем стабільності і країні нічого іншого не треба, як тільки проведення дострокових президентських виборів. Окрім того, в іншій статті, підготовленій для проекту Синдикат, прем’єрка розхвалила Францію за її роль в будівництві об’єднаної Європи і звернула увагу на те, що Європа ізолювала Росію. На переговорах із президентом Франції Ніколя Саркозі Тимошенко говорила про фінансові справи, зокрема, про необхідність надання допомоги Україні. «Ми розглянули партнерство України і Франції щодо підтримки України під час кризи, зокрема, підтримки у фінансуванні планового дефіциту бюджету. Ми це обговорили, і думаю, що в цьому плані буде підтримка Франції», — цитує «Інтерфакс» слова Тимошенко. Українська прем’єрка також запевняла французького президента в тому, що всі підписані з Росією газові угоди виключають будь-які проблеми щодо поставок газу до Європи, тож Україна як була, так і залишається надійним транзитером газу до країн Європи. Як у Франції оцінюють політичну ситуацію в Україні і чи готове нинішнє керівництво підтримати Тимошенко, яка заявила, що її нічого не зупинить на шляху до президентства? Про що свідчить зміна поглядів прем’єрки стосовно Росії? Про це «Дню» — в інтерв’ю керівника програми Russie/NEI.Visions у Французькому інституті міжнародних відносин Тома ГОМАРА.
— На вашу думку, чи вважають у французькому керівництві, що Юлія Тимошенко може стати українським президентом і принести стабільність Україні?
— Що стосується українського керівництва, то очевидно, що по відношенню до нього у Франції стався справжній поворотний момент, який пов’язаний з січневою газовою кризою. І Президент Віктор Ющенко, і прем’єр-міністр Юлія Тимошенко серйозно зашкодили своїй репутації і довірі до себе. При цьому потрібно враховувати перш за все те, що це керівництво знову перебуває у дуже складній ситуації всередині Україні. По-друге — глибоку економічну кризу в Україні. І по-третє — неспроможність вирішити спільно названі вище дві проблеми.
Тому з французької точки зору проблема полягає не в тому, хто є номером один в Україні: Юлія Тимошенко чи Віктор Ющенко, а в тому, яку слід очікувати стабільність чи нестабільність. На мою думку, саме це питання турбує французьку сторону.
— Тобто з боку Саркозі не може йти мови про підтримку Тимошенко?
— Я думаю, що це не його справа — підтримувати одного кандидата проти іншого. Головне питання для французької влади — спроможність українських лідерів стабілізувати ситуацію в країні. Бо насправді газова криза була багатьма сприйнята як велика проблема взаємин між Росією та Україною. Високе тертя всередині українського керівництва на найвищому державному рівні говорить про те, що з країною важко мати справу. І газова криза стала справжнім поворотним моментом.
— Чи може Україна розраховувати на допомогу Франції, щоб вийти з цієї глибокої кризи? Зрозуміло, після того, як буде відновлено співпрацю України з МВФ.
— У Парижі справді вважають, що Україні, яка перебуває в глибокій фінансовій кризі, потрібна підтримка через механізм МВФ. Але ця підтримка має бути пов’язана зі справжньою політичною стабілізацією. Втім, схоже, упродовж наступних десяти місяців в Україні може статися багато чого несподіваного. Коли Тимошенко перебувала в Парижі, в Україні відбулися сутички у «Нафтогазі». Перебуваючи у французькій столиці, вона закликала до дострокових президентських виборів. Все це виглядає, як не зовсім чітко спрямована політика. На мою думку, це демонструє глибину кризи в Україні. З іншого боку, через кризу в Європі залишається мало економічних та фінансових ресурсів, щоб надати їх таким країнам, як Україна. Так, існує бажання підтримати. Але водночас це бажання чітко підривається політичною ситуацією в Україні.
— Пане Гомаре, що, на вашу думку, хотіла отримати Тимошенко від Саркозі і що вона отримала?
— Не можу дати відповідь на другу частину запитання. У мене немає внутрішньої інформації. Що стосується першої частини, то, на мою думку, для неї було важливо після газової кризи постаратися покращити імідж України і довести, що Київ є партнером, який заслуговує довіри. А це означало нагадати, що Україна є важливою транспортною країною, без якої нічого не можна зробити серйозного. Я думаю, що Саркозі зрозумів цей меседж. Іншим меседжем Тимошенко хотіла показати, що відносини України з Росією є важливими. Думаю, що і цей меседж був зрозумілим для Саркозі. Але, на мою думку, українське керівництво має по-справжньому згладити враження, яке залишилося у Європі від того, як Україна вирішувала газову кризу.
— Хотілося б почути вашу думку, чи в французьких експертних колах довіряють Тимошенко, яка, перебуваючи в опозиції 2007 року, надрукувала у журналі Foreign affairs статтю «Стримування Росії», а нині в інтерв’ю французькій Le Monde пише про те, що вона змінила думку щодо Росії і вважає, що «на погрози та провокації можна відповідати не лише конфронтацією і агресією, але й теплими обіймами»?
— Така зміна поглядів розглядається як одна з ілюстрацій нестабільності, про яку я вже згадував. Для французьких політичних, експертних та ділових кіл очевидно, що Україна є незалежною країною. І вона може вибирати свій напрямок орієнтації чи економічної інтеграції. І водночас очевидно, що, будуючи своє майбутнє, Україна не може не враховувати своє минуле, яке було тісно пов’язано з Росією. Таким чином можна сказати, по-перше, що ця зміна поглядів є свідченням нестабільності, неусталеності політичної орієнтації українського керівництва. По-друге, Україна була, є і залишатиметься на перехресті різних впливів. І наступний рік стане моментом, коли Україна мусить продемонструвати спроможність упоратися з такими впливами.
