Почну з того, що спортивного інтересу друга зустріч між віце-чемпіонами України та Росії практично не мала. Після того, як два тижні тому «Динамо» обіграло «Спартак» у Москві із рахунком 4:1 питання про остаточного переможця двобою, а значить і володаря путівки до групового турніру Ліги чемпіонів, було вирішене. Справа була не лише у великому рахунку, відіграти який видавалося неможливим. У футболі бувало всяке. Історія європейських кубків знає чимало прикладів того, як у другій зустрічі команди, які перед цим програли з великим рахунком брали реванш, забиваючи і чотири м’ячі, і більше. У нашому випадку вже в Москві було видно, що нинішнє «Динамо» за всіма показниками переважає нинішній «Спартак», і приводів для занепокоєння немає.
Попри це інтерес до гри у Києві був неабиякий. Лише високі ціни на вхідні квитки врятували динамівську клубну арену від аншлагу. На цей футбол забажали піти практично всі. Навіть ті, хто на футбол не ходить взагалі, або робить це у надзвичайних випадках. Навіть глава нашої держави Віктор Ющенко, який буває на футболі не більше одного-двох разів на рік, і лише на іграх національної збірної, не витримав і приїхав на стадіон.
Звісно, що небувалий інтерес широкого загалу саме до цього футбольного матчу був зумовлений зовсім не оригінальними тактичними схемами тренерів чи видатними здібностями гравців «Динамо». Все це люди можуть бачити щотижня на матчах динамівців у національному чемпіонаті, де особливого ажіотажу поки не спостерігається.
Глядацька навала на гру «Динамо» проти «Спартака» була зумовлена тим, що найпопулярніша українська футбольна команда грала із найпопулярнішою російською(!) футбольною командою. Ще за часів СРСР такі матчі були для українців чи не єдиним приводом відчути свою перевагу над росіянами, здобуту в чесній спортивній боротьбі. Як виявилося, і тепер, на вісімнадцятому році незалежності перемога київського «Динамо» над московським «Спартаком» залишається, як і двадцять років тому, чи не єдиним нашим досягненням у суперництві з Росією.
Як всі й сподівалися, футболісти «Динамо», у складі яких на поле вийшло лише четверо гравців з українськими паспортами, упевнено обіграли «Спартак», так би мовити, «на біс». Гра в Києві пройшла практично за тим самим сценарієм, що й у Москві. Глядачам не довелося хвилюватися за підсумок гри вже з перших хвилин, коли Алієв забив «Спартаку» перший м’яч. Після цього інтерес був лише до остаточного рахунку, з яким переможе «Динамо». Рахунок виявився таким самим, як і у Москві. Так само, як і у Москві, точними ударами відзначились Бангура та двічі Мілевський.
На тлі деморалізованого суперника динамівці змогли показати публіці все, що вони сьогодні можуть зробити із такою командою, як «Спартак». Сподобалось те, що, попри величезну перевагу в рахунку за підсумками двох матчів, ніхто із динамівців не намагався зберегти сили чи ноги. Всі грали на повну силу з першої до останньої хвилини. Вже у доданий арбітром час наприкінці гри, гравці «Динамо» чимдуж бігли до чужих воріт, щоб забити ще один, п’ятий м’яч.
Отож, сподівання виправдались. Україна отримала високоякісне футбольне видовище із дуже приємним для всіх нас результатом. Шкода лише, що таке видовище трапляється на наших стадіонах у виключних, таких як у цю середу, випадках один раз на багато років. Що заважає тим самим людям насолоджуватись відмінною грою того ж самого «Динамо» у чемпіонаті України, заповнюючи трибуни та підтримуючи команду так, як це було у грі проти «Спартака»?
Здається, що причиною такого стану справ, звичного для нас і незрозумілого для іноземців, є старі традиції футбольних уболівальників, які, як виявилось, живляться давніми, ще радянськими традиціями. Нове покоління футбольних уболівальників, яке не пам’ятає СРСР, у нас не зуміли виховати належним чином. Не змогли зробити наш футбольний чемпіонат привабливим для молоді видовищем. А ті, хто вже не молодь, і досі продовжують ділити футбольні матчі на «звичайні», тобто такі, як у національному чемпіонаті, і «особливі», такі, як матчі проти кращих футбольних команд Європи.
Гра зі «Спартаком» у Лізі чемпіонів для українських уболівальників більше, ніж особлива. Але ж такі ігри тепер трапляються один раз на чотирнадцять років. Хочеться, щоб наступного разу за такої підтримки і з таким натхненням «Динамо» зіграло не за чотирнадцять років, а вже цієї неділі, у черговому матчі чемпіонату України проти донецького «Металурга».
ЛІГА ЧЕМПІОНІВ. ТРЕТІЙ ВІДБІРНИЙ РАУНД
«Динамо» (Київ) — «Спартак» (Москва) — 4:1 (перший матч 4:1)
Голи забили Алієв, Бангура, Мілевський (2) («Динамо») — Дзюба («Спартак»).
ДО РЕЧІ
Матч між київським «Динамо» і московським «Спартаком» пройшов без якихось інцидентів між уболівальниками, повідомляє Лігабізнесінформ. За даними Центру громадських зв’язків Головного управління МВС у місті Києві, столичній міліції вдалося не допустити можливих зіткнень між фанами обох клубів. Разом із тим вісім уболівальників (п’ять фанів «Динамо» та три «Спартака») були доставлені до Печерського районного управління міліції в нетверезому стані за розпивання спиртних напоїв у громадському місці. Після складання адміністративного протоколу та профілактичної бесіди вболівальників відпустили. Нагадаємо, перед початком матчу «Динамо» — «Спартак» на стадіоні імені Лобановського в Києві відбулася сутичка фанатів клубів. Інцидент трапився тоді, коли московських уболівальників організовано заводили на стадіон. Їх все ж таки оточили київські фанати. Одному з москвичів розбили голову. Через кілька хвилин міліції вдалося припинити бійку.
