«У мене чудова команда», — сказав Йожеф Сабо після гри із «Байєром». Динамівський тренер мав право сказати саме так, тому що на полі того вечора була саме його (!) команда. Ще шість тижнів тому вболівальники хапалися за голову, коли, програючи 1:2 турецькому «Трабзонспору», гравці «Динамо» зупинились і кинули грати. Тепер за голову слід хапатися суперникам команди Йожефа Сабо. Команди, яка прагне перемоги за будь-якого рахунку та не боїться жодного суперника.
ПЕРЕДЧУТТЯ ПОДІЇ
Хоч би що казали про українських футбольних уболівальників, хоч би як критикували їх за непрогнозовану поведінку, в одному їм не відмовити — наш глядач завжди точно знає, коли буде справжній футбол. І тоді вщент заповнюються трибуни гігантського стадіону, наводячи своїм диханням жах на приїжджі команди.
Цього вівторка відчувалося, що народ не просто прийшов подивитись на зарубіжну футбольну команду (їх нам чи не щодня по телевізору показують), а вірить у перемогу київського «Динамо». На такому емоційному тлі «ігри» міліції, яка штучно створювала штовханину на вході до арени, сприймалися не як насильство й наруга над гідністю людей, які віддали по кілька десятків гривень за квиток, а як невинні пустощі нерозумних чоловіків у кашкетах.
Київ скучив за справді великим футболом. З грудня минулого року, коли у драматичній грі проти міланського «Інтера» динамівці не зуміли перемогти, місто не бачило футбольного видовища, гідного вибагливого столичного глядача. І навіть погода допомогла: за кілька годин до гри дощові хмари розійшлися та встановилася нормальна для футбольної осені температура — плюс чотирнадцять.
НАШІ БРАЗИЛЬЦІ КРАЩІ
Після того як датський арбітр Мільтон Нільсен вивів на поле українську й німецьку команди, виявилось, що серед гравців найбільше не українців чи німців, а бразильців. По троє представників найфутбольнішої країни світу вийшли у формі «Динамо» та «Байєра». А українець попервах був лише один — воротар динамівців Шовковський.
Тренер «Динамо» залишився вірним тактиці, яка принесла успіх у попередніх іграх чемпіонської ліги. Чемпіони України вийшли на поле практично без півзахисників. Центр поля був насичений групою кремезних руйнівників в особі Лєко, Родольфо та Юссуфа, а на флангах розташувалися технічні Гіоане та Каддурі. Задум був ясний — без зайвих передач закидати м’яча наперед, де в компанії бразильських віртуозів Клебера та Діого перебував швидкий Верпаковскіс.
Німецький клуб зробив ставку на двох лідерів атаки Пласенте та Бербатова. Форварди, які забивають чи не в кожній грі, мали завершувати зусилля півзахисту, де найкраще виглядав поляк Кржиновєк. Одразу зазначимо, що лідерів гостей динамівці надійно «закрили», дозволивши при цьому суперникам досить вільно водити м’яч посеред поля. Тактика гри «із засідки» врешті принесла успіх: Діого одержав передачу від Лєко і, невимушено обігравши кількох захисників, спрямував м’яча у кут воріт — 1:0. Наші бразильці могли забити ще, проте Клебер і той же Діого не скористалися хорошими нагодами.
А потім були критичні для киян хвилини другого тайму, коли команда ніби не знала: чи то атакувати, чи то захищати здобуту перевагу в один гол. Аби динамівці не сумнівалися, гості впродовж десяти хвилин забили два голи, причому відзначився другий українець, який з’явився на полі після перерви. Форвард збірної України Воронін, який грає за «Байєр», спочатку добив м’яча у ворота Шовковського після удару Бербатова, а згодом вивів на ударну позицію Новотного, який вивів німців уперед.
І тут ми побачили «команду Сабо», яка, на відміну від своїх попередниць, не знітилась, програючи за двадцять хвилин до закінчення гри, а навпаки. Той же Діого швиденько зрівняв рахунок, підібравши м’яча, «загубленого» захисниками німців. А потім настала черга Черната. Румунський плеймейкер «Динамо» вийшов на поле в другому таймі й заповнив собою середину поля, роздаючи точні передачі та пробиваючи по воротах. Німці були до цього не готові, так само, як і до точних передач Шацьких. Динамівський узбек буквально розірвав захист «Байєра» двічі віддавши точні передачі на Черната — 4:2.
ВСІ — НАШІ
Відомо, що невдачі людей роз’єднують, а перемоги — навпаки. Хто із вісімдесяти тисяч радісних уболівальників пам’ятав після переможного матчу, що команда «Динамо» зібрана з усього світу? Бразильсько-румунсько-балкансько-нігерійський легіон став для нас насправді своїм. Хто скаже сьогодні, що Діого або Чернат не справжні динамівці?
Зробити їх такими вдалося Йожефу Сабо, людині, яка кілька років збирала по світу гравців для «Динамо», а коли стало треба, очолила їх усіх. Сьогодні остаточно зрозуміло, чого саме не вистачало київському суперклубу в останні роки. До прекрасних умов для підготовки гравців високого класу потрібно було додати трошки людського тепла. Ніхто не применшує здобутків попередніх тренерів команди, які виглядали, ніби всемогутні чаклуни, які роблять тільки їм відому глибоко наукову роботу. Ніяка методика не замінить людського контакту між гравцями та тренерами. І щастя, що знайшовся фахівець, здатний грати у футбол не тільки формулами, а й серцем.
Йожеф Сабо не обіцяв після виграшу в «Байєра» перемагати всіх підряд у Лізі чемпіонів. Він сказав, що «Динамо» й надалі гратиме з таким самим бажанням і натхненням. Якщо буде саме так, то наступні перемоги прийдуть дуже швидко.
ТРЕТІЙ ТУР, ЧЕТВЕРТИЙ, П’ЯТИЙ...
На відміну від політичної події, на яку в Україні очікують за місяць, груповий турнір футбольної Ліги чемпіонів має не два тури, а більше. І те, що київське «Динамо» посідає після другого туру перше місце у своїй групі, поки не гарантує нічого, окрім нових матчів із кращими командами Європи.
