Під час президентської кампанії українські і зарубіжні мас-медіа не раз повiдомляли про її хід, подавали власні прогнози щодо України. Аналітика відомого фінансиста не стільки вражає своєю глибиною (про наведені факти уже писано-переписано), як своїм впливом. Сорос вважається одним із найвпливовіших у світі, до його думки прислухається чимало політиків, бізнесменів за кордоном .
Результати виборів розчарували простих українців. Вони проголосували за Кучму не тому, що схвалюють його політику (її економічні підсумки не вселяють оптимізму), а тому, що бояться повернення комунізму. Молодь, яка цього разу проявила велику активність, голосувала за Кучму тому, що він пообіцяв їй ринкові реформи й інтеграцію в Європу. Її надії не можна обманювати. Президент Кучма має використати свою перемогу на виборах, щоб дистанціюватися від корисливих олігархів і нарешті виконати свої давні обіцянки, провівши економічні та політичні реформи.
Президенту потрібно взяти до уваги, що західні уряди, які так довго підтримували його, більше не потерплять нинішнього становища. Неефективна система і корумпований уряд увесь цей час існували завдяки міжнародній підтримці, котра отримується, головним чином, завдяки геополітичному положенню України. Але капіталістична система кругової поруки, яка збагачує нечисленну еліту, у той час, як зневажене бюрократами 50-мільйонне населення живе у бідності, не може устояти довго.
Захід повинен чітко визначити, що геополітичного положення України недостатньо, щоб гарантувати їй постійну підтримку. Найважливіше, що ми повинні зробити — продовжувати допомагати Україні лише за умови проведення в ній економічних і політичних реформ. Україна має борги на суму в $3,1 млрд., термін платежу по яких настане 2000 року. Більшу частину від цієї суми Україна заборгувала Міжнародному валютному фонду, який відверто наполягає на проведенні більш відкритого приватизаційного процесу, адміністративних реформ, скасуванні державного регулювання, антикорупційних і інших заходах, перш ніж дати Україні можливість отримати нову позику чи реструктуризувати колишню.
Подальше співробітництво має бути зумовлене також і більшою свободою мас-медіа і припиненням політики залякування. Політичні умови не менш важливі, аніж економічні цілі.
Більше десяти років я роблю свій внесок у допомогу розвитку демократії та відкритого суспільства в Україні. Я заснував там неприбутковий фонд 1989 року — тобто ще до того, як 1991-го країна стала незалежною. Я продовжуватиму надавати фонду підтримку. Я закликаю й інших надавати або збільшувати підтримку в розбудові відкритого суспільства в Україні. Але фінансова допомога уряду має бути поставлена в пряму залежність від його діяльності.
