Сьогодні футболісти донецького "Шахтаря", вперше після прикрої поразки в 1/8 фіналу Кубка кубків од італійської "Віченци", вийдуть на поле. У Краснопіллі на Сумщині вони зустрінуться на Кубок України з місцевим "Явором". А шанувальники футболу в Донбасі, та й у інших регіонах України, досі не можуть отямитися: як таке могло трапитися?
Справді, за всю міжнародну практику "Шахтар" жодного (!) разу, до 23 жовтня 1997 року, в рамках офіційних клубних розіграшів під егідою УЄФА не програв матчу на своєму полі (зауважимо, що торішні 1:2 від мінської команди "Атака-Аура" сюди не відносяться, оскільки "Кубок Інтертото" - це добровільний турнір і на таблицю коефіцієнтів не впливає). Ба більше, донеччани за понад 20 років своїх виступів на континенті (дебют відбувся у вересні 1976 року з виграшу на початковій стадії Кубка УЄФА в берлінського "Динамо") не пропускали більше від одного м'яча в домашніх іграх. Аж раптом... 1:3.
Навряд чи гравців "Шахтаря" приспали передматчеві прогнози щодо відвертої провінційності "Віченци". Так, у ній немає нового Паоло Россі (найкращий гравець збірної Італії чемпіонського складу-82 починав саме в цьому клубі). Не видно й "ще одного Луїджі Сартора" - нового вундеркінда "Інтера", який грав навесні у "Віченці" на правах оренди, а до того його купили міланці в "Ювентусі" за 7 мільярдів лір. Але Кубок Італії за красиві очі також не вручатимуть. Нехай не галерея "зірок", але безумовно, команда людей, готових воювати й на першій, і на 90-й хвилині (іронія долі: саме на цих хвилинах було забито визначальні м'ячі).
Що й скільки разів не говорив би тренер італійського клубу Франческо Гвідолін??? про їх бажання досягти нічиєї (у крайньому разі мінімально програти), але "Шахтар" повинен був за свою позірну перевагу заплатити серйозну футбольну ціну.
Однак усвідомлення цього з'явилося в господарів лише з пропущеним голом. Драма Ігоря Леонова передалася партнерам. Вони все робили, щоб реабілітуватися. Грали непогано. До часу. "Віченца" подала 2 кутових проти 18, виконаних "Шахтарем", створила не менше загроз воротам суперника. А "в рампу" пробивала навіть більше, ніж господарі. Тренер Олексій Дрозденко сто разів правий, що з побаченою нами кількістю помилок у донеччан розраховувати на позитивний результат було б дивним.
Не дивувалися й ті, хто пам'ятає, як судив Паскаль Гарібіан відбірний матч молодіжних збірних України та Німеччини 6 червня. Цього разу він не намагався робити приймаючу сторону, хай пробачить мені читач, клоунами. Однак одне зі своїх дивацтв - вважати падіння в єдиноборстві з захисником за симуляцію (ви пам'ятаєте, улітку наша "молодіжка" догравала через це вдесятьох) - француз запустив у хід і в осінньому Донецьку. "Гірчичник" від мсьє Паскаля коштуватиме Валерієві Кривенцову участі в повторній зустрічі.
Цікаво, що спочатку УЄФА планувало сюди іншого рефері з Франції, однак з'явився Гарібіан. Можливо, це просто збіг, але за два тижні перед стиковим поєдинком цієї середи Хорватія - Україна від ФІФА отримано факс про призначення бригади взагалі не французів, а італійців. Але потім все культурно переграли. Ну скажемо собі відверто: ми згадуємо про ці факти, коли невдало граємо. Ефективність роботи на полі - ось висновок, який мусить бути зроблено на підставах живого контакту з італійським футболом. Хто цього притримується, той і рухається вперед.
