У мене й тепер зберігається газета «Радянська Україна» за 29 квітня 1986 року, в якій надруковано коротке повідомлення від Ради Міністрів СРСР: «На Чорнобильській атомній електростанції сталася аварія, пошкоджений один з атомних реакторів. Вживається заходів для ліквідації наслідків аварії. Потерпілим надається допомога. Створено урядову комісію».
Такі короткі рядки — і такі безмежні масштаби трагедії...
Чорнобиль став Космосом на Землі з його безкінечністю, загадковістю та непізнаністю...
Першою «чорною ластівкою» в мирній атомній енергетиці стала аварія 28 березня 1979 року в США на атомній електростанції «Три-Майл-Айленд». Наслідки такі: величезні матеріальні збитки, психологічне потрясіння і виведення з експлуатації аварійного енергоблоку.
Другою «чорною ластівкою» стала катастрофа на Чорнобильській АЕС 26 квітня 1986 року. Які результати для України? Евакуація назавжди 129 тисяч жителів із забрудненої 30-кілометрової зони, виведення з сільськогосподарського користування 2 тисячі 200 квадратних кілометрів земель, колосальні матеріальні та людські втрати і психологічний удар такої сили, який прискорив розпад СРСР.
Незворотній розпад СРСР розпочався саме після атомної катастрофи на Чорнобильській АЕС.
І ось третя «чорна ластівка»: аварія 11 березня 2011 року в Японії на АЕС «Фукусіма». (вона знаходиться на острові Хонсю. Слово «фукусіма» в перекладі з японської означає «острів щастя»).
Збитки і витрати ще не підраховано, бо їм ще не видно кінця...
Якщо аварії на «Три-Майл-Айленд» і Чорнобильській АЕС були наслідками помилок оперативного персоналу і конструктивних недоліків атомних реакторів, то в Японії атомна катастрофа сталася внаслідок потужного землетрусу і руйнівного цунамі.
Природна стихія вперше кардинально змінила поняття про ядерну безпеку планети Земля.
Щоб підтвердити гіпотезу про кулярність нашої планети, морська експедиція під керівництвом Фернанда Магеллана здійснила навколосвітнє дослідницьке плавання з 20 вересня 1519 року по 6 вересня 1522 року. Це — 1081 день, або майже 3 роки.
Перший космонавт Юрій Гагарін 12 квітня 1961 року облетів Землю на космічному кораблі «Восток-1» за 108 хвилин.
Це означає, що технічні засоби руху створили парадоксальну ситуацію: вони «зменшили» розміри планети Земля.
Нині в 30 країнах світу діє 441 атомний реактор для виробництва електроенергії. (З них — 15 ядерних енергоблоків в Україні). Подивіться на глобус. Він розлінований паралелями і меридіанами, а справжня планета Земля замінована 441 атомним реактором.
Помилки оперативного персоналу, технічні недоліки атомних реакторів, стихійні природні катаклізми, терористичні акти можуть призвести до нових атомних катастроф на атомних станціях. При такій кількості реакторів планета Земля стала дуже маленькою і дуже вразливою. Куди переселятися людям з тих територій, які стануть непридатними для життя після атомних катастроф на ядерних енергоблоках? Японія — це кілька островів, з яких після нових землетрусів і аварій на АЕС можуть бути евакуйовані всі жителі. Але ж і вся суша на планеті Земля — це теж острови у Світовому океані. Куди діватися людям, якщо почнуть вибухати атомні реактори для «мирних цілей»?..
Найголовнішими діючими особами під час катастрофи на Чорнобильській АЕС були учасники ліквідації її наслідків — солдати, які скидали лопатами уламки графіту з даху 4-го енергоблоку, льотчики, які скидали з вертольотів у жерло зруйнованого реактора свинець, бор, доломіт і пісок. А «саркофаг» мужні будівельники теж спорудили ціною власного здоров’я і життя...
Які наслідки і яка шана цим мужнім людям за той подвиг? — запитав я у президента Всеукраїнської громадської організації інвалідів Союзу «Чорнобиль України» Юрія Андреєва і почув у відповідь:
— Після катастрофи на Чорнобильській АЕС через Чорнобильську зону тільки з України пройшло 356 тисяч ліквідаторів. З них 137 тисяч вже померло. З кожним роком державна підтримка учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС стає все мізернішою й мізернішою. Тільки словесне цунамі наших чиновників стає все сильнішим і сильнішим. Так було при Ющенку, так і при Януковичу...
Під час недавньої зустрічі в Красноярську в спеціальний зошит побажань я отримав такий запис від одного з чорнобильців за Уралом, який ще живий:
"Друзья уходят... В никуда...
В период листопада
Уходят раз и навсегда,
Как будто надо...
Уходят резко, как в бою,
Не вскинув руки.
Друзей избавив и родню
Смотреть на муки...
Чернобыльцы — это настоящие мужчины. Хорошие, отзывчивые, добрые мужики. Эти люди не предают и не бросают в беде. Они не живут по принципу, который укоренился в нашем обществе: урвать и удрать! Мы чувствуем, что мы нужны людям, как опора, в это смутное время. И если это так, то нам еще рано умирать. Не хотим!!! Надо преодолевать сопротивление жизни и наших доморощенных бюрократов.
Будем жить, мужики!
С уважением ко всем чернобыльцам Украины председатель правления Красноярской краевой общественной организации инвалидов Союз «Чернобыль» Владимир Михайлов."
