Україна вдруге проходить випробування на дотримання європейських демократичних норм. Черговим мотивом для цього стали звернення російських опозиційних лідерів і правозахисників до Президента України Віктора Ющенка й міністра внутрішніх справ Юрія Луценка не видавати Росії члена забороненої Націонал-більшовицької партії Михайла Гангана. Звернення підписані Людмилою Алексєєвою, Львом Пономарьовим, Гаррі Каспаровим, Едуардом Лімоновим та іншими.
31 грудня 2007 року працівники УБОЗ управління МВС у Вінницькій області затримали громадянина Російської Федерації Гангана, який був оголошений РФ у міжнародний розшук через канали Інтерполу. 2 січня 2008 року Замостянський райсуд Вінниці дав згоду на тимчасовий арешт Гангана терміном на 40 діб. Нагадаємо, що Ганган 2005 року був засуджений до трьох років позбавлення волі умовно за участь в акції протесту його партії в приймальні президента Росії. У травні 2007 року він був одним з організаторів «Маршу незгідних» у Самарі. Проти Гангана порушили кримінальну справу, оголосили в розшук і затримали вже в Україні. Сам активіст вважає, що російська влада переслідує його через політичні мотиви.
Як відомо, два роки тому в подібній ситуації Україна видала Узбекистану узбецьких опозиціонерів, затриманих на українській території. На цей момент міністр внутрішніх справ України Юрій Луценко заявив, що екстрадиція росіянина неможлива, оскільки він звернувся з проханням про надання політичного притулку.
За міжнародними нормами, особу, яка проходить процедуру розгляду прохання про надання статусу біженця, не можна видавати країні його походження.
КОМЕНТАР
Олександр СУШКО, директор Центру миру, конверсії та зовнішньої політики України:
— Я не знаю, чи Україна піде на те, щоб надати притулок Гангану. Але, згідно з міжнародним законодавством, безумовно він має всі підстави, щоб отримати притулок. Бо існують всі ознаки того, що Ганган на батьківщині зазнавав переслідування за політичну діяльність. Тобто де-юре він, безумовно, має всі підстави розраховувати на такий статус.
Якщо розглядати політичні чинники цієї справи, то ситуація непроста і нагадує певним чином ситуацію, з якою зіткнулась Німеччина щодо Окруашвілі. Це такий випадок, коли стикаються політичні і юридичні моменти, що ускладнює ухвалення правильного рішення. А після звернення низки громадських і політичних діячів Росії особисто до президента з проханням не видавати цю людину російським властям це питання стало більше політичним предметом, ніж юридичним.
Ми чули заяву Юрія Луценка, але не бачимо ясних і послідовних дій з боку Міністерства внутрішніх справ. Зараз всі начебто чекають рішення Апеляційного суду. Але незрозуміло, навіщо це робити, якщо МВС могло відкликати своє подання щодо арешту цієї людини. Тим більше, якщо це сприймається як факт політичного переслідування. Я бачу тут ознаки певної некомпетентності або подвійної гри з боку МВС, небажання брати на себе відповідальність і перекласти її на Апеляційний суд. Сама фігура цієї людини і належність її до політичної партії — це теж дискусійне питання. І нам треба враховувати такий непростий момент, що в програмних положеннях цієї партії прямо йдеться про те, що Україна має бути включена до складу Росії. А на території України діяльність таких організацій є забороненою.
Тому, можна чітко сказати, що, з одного боку, дійсно є підстави для надання політичного притулку Гангану. З іншого — є підстави для оголошення цієї людини небажаною особою і її висилки з території України як представника партії, що має політичні позиції, які несумісні з Конституцією і законами України. Наскільки мені відомо, в керівництва України поки немає якоїсь єдиної думки щодо того, як діяти в цьому випадку.
