Сергiй СОЛОДКИЙ, «День»
У Раді Європи про Україну не забувають. Приїзди доповідачів Парламентської Асамблеї цієї організації, схоже, поволі перейшли з формату обов’язковості у звичку. Кожна ревізорська місія європейських парламентаріїв наштовхується на чергову порцію обіцянок української влади, рідше — на дії. У Києві змушені поважати представників ПАРЄ, бо від того залежить членство держави в Раді Європи, втрата якого боляче вдарить по іміджу країни. Однак від самої участі України в РЄ ані кредитів, ані прибутків не одержиш... Цими днями із черговим візитом в Україну завітала Ганна Северинсен, добре відома своїми критичними закидами в бік української верхівки, зокрема, під час торішнього референдуму. Її колега, парламентарій із Ліхтенштейну, Рената Вольвенд цього разу в Київ приїхати не змогла. Як повідомили «Дню» в прес-службі РЄ, саме цими днями вона перебуває в Сполучених Штатах для обговорення питання смертної кари (свого часу Вольвенд «опікувалася» цієї проблемою в Україні). Під час триденного візиту в Київ пані Северинсен збиратиме інформацію про ситуацію в Україні для звітування в кінці квітня на засіданні ПАРЄ щодо виконання нашою державою зобов’язань, котрі ми взяли, вступаючи в РЄ. У Києві, судячи з усього, на перспективи цього звіту дивляться досить песимістично (хоча віце-спікер Степан Гавриш переконаний, що висновки ПАРЄ мають бути виваженими). Ані Цивільного, ані Карного кодексів, яких у Страсбурзі з нетерпінням чекали, Верховна Рада тим часом ще не ухвалила. Тому з боку українських політиків уже лунали звернення до пані Северинсен перенести розгляд «українського питання», як було домовлено раніше, на червень. Із цією пропозицією до представниці ПАРЄ звернувся вчора заступник голови Верховної Ради Степан Гавриш, напередодні з подібним проханням виступив представник української делегації в ПАРЄ депутат Борис Олійник. Вони переконані, що було б ліпше, аби на квітневий сесії Парламентської Асамблеї розглядалися питання про забезпечення в Україні свободи слова та хід розслідування справи Георгія Гонгадзе, а про виконання зобов’язань — вже безпосередньо в червні. Пан Гавриш, зокрема, підкреслив, що якраз до червня Київ зміг би виконати всі свої зобов’язання. Очевидно, такий графік мусить цілком задовольнити Страсбург, оскільки іншого вибору не має ні одна, ні друга сторони. Схоже, що і Раду Європи наразі цікавить не стільки масштабне виконання Україною всіх своїх зобов’язань, скільки останні події в Україні (в іншому разі, навіщо було переносити розгляд «українського питання»?). За повідомленням УНІАН, Северинсен так само не виключає, що пропозиція щодо перенесення терміну слухання про Україну на червень може бути визнана Моніторинговим комітетом ПАРЄ слушною. Северинсен, окрім того, поінформувала, що до її доповіді увійде разом із питанням про ухвалення законодавчої бази «одна із ключових проблем» — про дотримання в Україні свободи слова. Теперішню ситуацію щодо діяльності мас-медіа в нашій державі вона розцінила як «загрозливу». На сьогодні також заплановано зустріч доповідачки з колишнім віце-прем’єром Юлією Тимошенко, яку недавно звільнили зі слідчого ізолятора. Опоненти влади, до речі, пов’язують це звільнення із приїздом у Київ представника ПАРЄ.
А що далі? Слід чекати страсбурзьких слухань щодо України. Можливо, навіть критики. «І що б Рада Європи взагалі робила, кого б критикувала, якби не було України чи Росії?», — люблять повторювати деякі неприхильники прискіпливості ПАРЄ. І вони по-своєму мають рацію...
