Вигравши в середу в турецького «Трабзонспора» з рахунком 2:0, київське «Динамо» не тільки увосьме поспіль увійшло до числа учасників групового турніру Ліги чемпіонів УЄФА. Динамівці зламали не дуже приємну для себе традицію. Вперше за майже сорок років участі в європейських клубних турнірах команда перемогла на виїзді із «потрібним» рахунком після поразки вдома. Поступившись у Києві 1:2, «Динамо» постало у Трабзоні зовсім іншою командою. Але про це потім.
БІЛЯ СТІН ТУРЕЦЬКОГО МІСТА
Колишній знаменитий чорноморський порт Трапезунд, де в середні віки перетиналися торгові шляхи із Європи в Азію, сьогодні є скромним турецьким містом Трабзон, де із розваг футбол — на першому місці. У Трабзоні немає різноплемінного натовпу туристів iз усього світу, як у Стамбулі, або десятків тисяч курортників, як в Анталії. Немає звичних для нашого туриста пляжів, аквапарків, ресторанів, розрахованих на гаманець щедрого іноземця. Місто живе нормальним трудовим життям. Будує, випускає промислову продукцію і, звісно, торгує. Київських футболістів поселили у самісінькому центрі міста за триста метрів від Чорного моря, куди, майже як в Одесі, вільно витікають міські стічні води. Від стадіону до готелю було всього лише кілька кварталів угору, бо ж Трабзон ніби приліплений до крутих гір, які оточують місто.
На тренуванні напередодні гри стадіон був усипаний пір’ям морських чайок, які виконували роль голубів, обсівши дах над старенькими трибунами. Динамівці готувалися до гри з хорошим настроєм. Відчувалося, що команда позбулася тяжкого психологічного тягаря, який тиснув на гравців після кількох невдалих матчів у липні-серпні. Із двадцяти двох виконавців, що прибули до Туреччини, не готувався лише Белькевич, травмований капітан підтримував команду морально. На запитання автора про те, чи не хоче він такою кількістю привезених футболістів заплутати суперників, Йожеф Сабо відповів, що привіз усіх, хто готовий до гри, відзначивши також, що причини поразки в Києві, які мали місце всередині команди, усунуті.
А тим часом одна із місцевих газет вийшла того вечора із величезним заголовком, який стверджував, звісно, по-турецьки, що в «Динамо» шансів на перемогу — «йок». Не знаю, чи показали цю газету київським футболістам, але склалося враження, що показали. І розізлили.
ШТУРМ
Вперше на полі у складі «Динамо» вийшов лише один українець — капітан команди Шовковський. Згадалися нарікання на те, що в команді немає взаєморозуміння й відповідного настрою на гру саме через велику кількість іноземців. Це справді було. Було відомо й те, що цих іноземців до Києва привозили під наглядом тодішнього віце-президента клубу Сабо, який тепер як тренер, одержав нагоду довести, що запрошені ним гравці коштують витрачених на них коштів. Вже на розминці перед грою стало ясно, що команда згуртована й налаштована на перемогу як ніколи. Виявляється, іноземців не тільки можна, а й треба психологічно готувати до гри.
Сабо таки здивував, не випустивши на поле жодного футболіста комбінаційного плану. Ті, хто був на полі, відрізнялися не стільки віртуозною технікою й баченням поля, скільки вмінням і бажанням щосекунди битися за кожен м’яч. Саме в такій боротьбі динамівці виборювали знаряддя гри в суперників і, довго не думаючи, били вперед. Швидка гра флангами принесла успіх. Здобуте в результаті право на штрафний та кутовий дозволило двічі, на 7-й та 28-й хвилинах, забити гол. Спочатку вдало зіграв головою Гавранчич, випередивши захисників, а потім Діого Рінкон також головою добив м’яча в сітку.
ОБОРОНА
Другий тайм зламав усі плани. За порушення правил із поля був вилучений Родольфо, бразильський новобранець «Динамо», який грав у центрі поля. Одержавши чисельну перевагу, «Трабзонспор» пішов уперед і 46 хвилин майже безперервно атакував. Наші оборонялися грамотно й головне — самовіддано. Попри втому кожен динамівець грав до кінця, намагаючись не поступитися ні сантиметром футбольного поля. Лише двічі турки мали нагоду забити гол. Спочатку Фатіх не влучив у ворота, вдаривши головою метрів із десяти, а згодом Ахінфул не зумів реалізувати точну передачу з флангу. Це було за десять хвилин до закінчення гри. І саме тоді стало зрозуміло, що в Трабзоні вже не вірять у перемогу. Господарі ще бігли вперед, віддавали м’яча до наших воріт, та це вже було не те. З кожною секундою в діях «Динамо» було все більше впевненості. Як наслідок, на останніх секундах Гусєв, який вийшов на заміну, ледь не забив третій гол. Фінальний свисток італійського арбітра Мессіни зафіксував виграш гостей, який означав вихід «Динамо» до групового турніру Ліги чемпіонів.
Гадаю, що емоції, пережиті того вечора прихильниками «Динамо», ще довго не даватимуть можливості реально й об’єктивно оцінити гру команди в Трабзоні. І це нормально — перемога, в яку майже не вірили, була здобута саме на емоціях. Надалі емоцій буде недостатньо.
Ми ще раз переконалися в тому, що Йожеф Сабо вміє настроїти команду на гру. Залишилось лише, щоб гра була такого рівня, аби «Динамо» гідно виглядало серед європейських футбольних грандів. Поєдинки з ними в Лізі чемпіонів триватимуть тепер із вересня до грудня. Хто заважає нам чекати від чемпіонів України підкорення більш серйозних футбольних фортець, ніж турецький Трапезунд?
До речі, до еліти європейського футболу повертається донецький «Шахтар». Зігравши з бельгійським «Брюгге» із рахунком 2:2 (6:3 за сумою двох матчів), гірняки потрапили до групового турніру Ліги чемпіонів.
