Учора, майже відразу ж після закінчення російсько-української газової конфронтації, у Києві було поновлено переговори щодо делімітації українсько-російського кордону в районі Азовського та Чорного морів. Скоріш за все, це просто збіг, адже будь-які міжнародні зустрічі повинні готуватися й зненацька не починаються. Однак, можна стверджувати, що реанімація поставок палива та підписання газових контрактів — далеко не єдиний підсумок візиту прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко до Москви. Щоправда, все інше, про що йшлося під час її виснажливих багатогодинних нічних перемовин із російським колегою — Володимиром Путіним, включаючи політичні аспекти, лишилося схованим за газовими лаштунками. Тимошенко про це вважає за краще не говорити. А ось Володимир Володимирович край завіси трохи підняв. «Сьогоднішнє рішення розблокує низку інших питань у сфері економічної діяльності», — пообіцяв російський прем’єр.
Вдумуючись у ці слова, згадуєш заблокований саме російською стороною проект створення військово-транспортного літака Ан-70. Невже російська крига вкотре скресла, і проект, який зараз самостійно здійснюється Україною, отримає друге, третє або якесь там інше за рахунком дихання?
На жаль, дещо туманне висловлювання екс-президента й нинішнього прем’єра, скоріш за все, стосується якихсь інших неявних підсумків переговорів. Про це громадськість двох країн проінформував генеральний директор Авіаційного комплексу імені Іллюшина Віктор Ліванов. За його словами, «на переговорах із українською стороною розглядаються лише питання можливості спільного продовження дослідно-конструкторських робіт». Ліванов підкреслив, що «під час переговорів раніше й зараз поки що не піднімалися питання спільного серійного виробництва літака Ан-70». На його думку, «всі основні рішення щодо участі Росії у програмі Ан-70 прийматимуться пізніше, і терміни прийняття таких рішень поки що не визначено»...
Нагадаємо, що в жовтні минулого року Україна відновила припинений восени 2006 року завершальний етап програми державних випробувань літака, у створення якого вже вкладено, за даними АНТК ім. Антонова, понад $1,1 мільярда, і холодне ставлення до цього проекту його номінальних російських учасників мало кого в Україні тішить.
Проте наша країна не налаштована чекати «милості» від партнерів. Україна має достатню «піднімальну силу», щоб самостійно здійснити цей проект. Як вважає народний депутат, голова ради директорів ВАТ «Мотор Січ» В’ячеслав Богуслаєв, програма створення нового російсько-українського середнього військово-транспортного літака Ан-70 буде реалізована в будь-якому випадку. «В бюджеті України передбачені й виділяються гроші. Поки що у нас у програмі два літаки. І навіть якщо російські військові не дозріють, ми все одно зробимо ці два літаки, потім іще два. Буде в нас ескадрилья, а потім, напевно, і транспортний полк. Це обов’язково», — впевнений Богуслаєв. Більше того, за його словами, українсько-російська співпраця з цієї програми (попри ставлення російської влади, що заблокувала проект Ан-70 у зв’язку з євроантлантичними прагненнями України) триває. Богуслаєв розповів, що «Мотор Січ» у кооперації з московським підприємством «Салют» робить двигун для літака Ан-70.
«Я як член українського парламенту маю сказати, що в питанні Ан-70 у нас повна одностайність. Незважаючи на політичний розбрат між фракціями, коли йдеться про літак Ан-70, усі голосують «за». Ось такий підйом. Я б хотів, щоб такий підйом був і в Росії, в Міноборони РФ», — каже Богуслаєв.
Звісно, не виключено, що до «ілюшинців» ще просто не дійшли вказівки з Кремля. А можливо, їх і зовсім не буде. Хай там як, а Україна повинна підняти Ан-70 на крило. Це для нас такий самий престижний національний проект, як, скажімо, нафтопровід Одеса—Броди. Додамо, що всі передумови для цього є. У країні здійснюється стратегія розвитку авіаційної галузі, що передбачає структурне реформування авіапрому. Реалізувати ці плани передбачається шляхом приватизації підприємств із залученням іноземних інвестицій, але за збереження впливу держави на стратегічні рішення. Відповідно до постанови Кабміну, приватизацію галузі планується провести у 2011—2015 роках після завершення (2010 року) акціонування та корпоратизації підприємств і створення на цій основі об’єднань літакобудування, двигунобудування, вертольотобудування і підприємств, які виробляють бортове й наземне радіоелектронне обладнання. Серед пріоритетних проектів, якими займатиметься реформований український авіапром, звісно, — Ан-70. Марнування часу в цій справі неприпустиме, оскільки воно може викликати втрату експортного потенціалу чудового конкурентоспроможного літака. А зарубіжних партнерів, як вважають експерти, можна знайти не лише в Росії.
