У державі спостерігається початок рецесії: кредитів майже не видають, валюти бракує, інфляція повертається... Такими заявами раз по раз «заспокоює» наших співвітчизників економічний та політичний бомонд країни. Складається враження, що цими прогнозами вони не просто «виконують» свій громадянський обов’язок, а й вкотре роблять підніжку економіці (ефект суспільного очікування на початку року вже простимулював вгору інфляцію). Головне в даній ситуації не просто поставити правильно діагноз, а й з’ясувати причини економічного недугу-2008. Як трапилося, що не дуже інтегрована в світову спільноту українська економіка відчуває потужні удари світової кризи? Чому падінням на негативні світові новини реагують вітчизняні галузі? Про це «День» запитував експертів.
На думку директора економічних програм Центру ім. Разумкова Василя Юрчишина, погіршення економічного здоров’я України зумовлене, в першу чергу, відсутністю елементарної політичної злагодженості у діях державних керманичів. «Більше того, сьогодні відбувається конфронтація між усіма гілками влади», — говорить він. А там, де пани б’ються, у людей чуби тріщать. Та що там тріщать. Бізнес, який наповнює державну казну, уже майже рік живе з міфічними економічними макропоказниками, на яких він будує свою справу.
Від політичної непередбачуваності до внутрішньо-економічних проблем — один крок. Нинішня структура економіки залишається незмінною: в ній протягом останніх років переважало споживче кредитування (яке підтримує переважно іноземні підприємства, а не вітчизняні), а от інвестиційного сприяння для розвитку інфраструктурних проектів немає. До того ж, на зовнішні ринки держава продає в основному продукцією металургії, хімії, які дуже чутливі до коливань зовнішньої кон’юнктури. А там зараз не найкраща ситуація.
Орієнтованість значної частини економіки на експорт — це насправді непогана характеристика. Але ж і тут в України свої підводні камені. «Так, швецька економіка теж зорієнтована на зовнішні ринки, але там виробляється високо конкурентна технологічна продукція. У нас же переважає низько-технологічна, і навіть напівфабрикатна. Звідси, ще одна проблема — викривлення структури у зовнішньому економічному секторові», — говорить Юрчишин.
Погоджується з ним економіст Борис Кушнірук і додає: «Чим примітивніша продукція, яка виробляється, тим більше вона залежить від попиту на її пропозицію. Чим складніша ж продукція — тим більші гарантії (наприклад, верстатобудування) збереження споживчого попиту на неї, бо її використання розраховане на роки, а сам процес виготовлення може тривати і рік. Україна виробляє багато первинної продукції.
На фоні ж світової кризи, коли зменшуються темпи виробництва, споживчий попит падає одразу саме на первинну продукцію».
Однак таких фактів, на думку опитаних експертів, не досить, щоб заявляти про рецесію в економіці. Так, віце-президент та інвестиційний керуючий Foyil Asset Management Дмитро Мошкало розповів «Дню», що казати про рецесію можна тільки побачивши очевидне падіння українського ВВП у порівнянні з аналогічним показником у інших країнах. «А у мене такої інформації поки що не було, — говорить він і додає: — Українська економіка — експортно-орієнтована. При чому експорт не диверсифікований. Левова ж його частка припадає на метали. А проблеми металургії зумовлені зниженням продажу продукції до рівня її собівартості та відсутністю розвиненого внутрішнього ринку попиту. Коли ж падає ціна експортних поставок — значить падає і виробництво». Тому найперше завдання для виправлення такого перекосу — розвивати внутрішній ринок споживання металургії, хімії, та інших експортно-орієнтованих галузей вітчизняної економіки.
Згодний із ним економіст Міжнародного центру перспективних досліджень Олександр Жолудь, який називає ще одну проблему економічної хвороби. Вітчизняна економіка тривалий час розвивалась за рахунок зовнішніх запозичень, а внутрішні джерела фінансування практично не розвивала. В умовах важкодоступності кредитних міжнародних ринків, уряд повинен подбати про розвиток джерел внутрішньодержавного кредитування та про створення прозоріших умов роботи бізнесу.
А от Юрчишин вважає, що не завадила б і стратегія економічного розвитку країни. Саме її відсутність призводить до нерозуміння головних напрямків структурних реформ: необхідності прийняти Податковий кодекс, здійснювати приватизацію, розвивати і реалізовувати інфраструктурні проекти.
