У Всесвітній день Землі — 22 квітня — нам пропонують замислитися над долею планети. Ми щодня по ній топчемося, засмічуємо, ображаємо, не звертаємо уваги, зневажаємо, а вона, стверджують фізики, екологи, метеорологи, біологи і багато хто ще — жива. Вона дійсно жива: дихає, страждає, хворіє. «Земля хвора людиною», — повторюють нині науковці. Земля хворіє людьми, тому що люди живуть на ній не як удома, а так, як писали брати Стругацькі: зробили собі на якийсь короткий, у порівнянні з Вічністю, час пікнік на узбіччі Всесвіту і розгулялися... Людство вже зрозуміло, що за всі вчинки мусить бути покараним, наприклад, за глобальне потепління — землетрусами на Гаїті і в Китаї, бурями і тайфунами в Америці, потопами в Європі і от тепер — вулканами. Але, можливо, це тільки початок, і більше дістанеться вже не самим винуватцям, а їхнім дітям, бо написано ж, що «батьки їли виноград, а в дітей — оскома»... Зупинитися — і почати все по-іншому. Якби це можна було зробити всім і разом... Утім, це можна зробити принаймні одноосібно, бо кожна людина має відповідати за себе... Чому ж так важко Землі, відповідає доктор фізико-математичних наук, професор, директор Інституту екології людини Михайло КУРИК.
