Усім відомо, що книговидавництво в Україні перебуває в стані колапсу і що його потрібно рятувати. Перед завтрашнім розглядом у Верховній Раді законодавчих пропозицій щодо поліпшення ситуації в книговидавництві Лесь Танюк, голова парламентського комітету з питань культури і духовності, провів прес-конференцію. Він розповів, що ще у травні в Комітеті відбулися слухання з питань книговидавництва. На них виступили віце-прем’єр Микола Жулинський, голова Держкомітету інформполітики і телерадіомовлення Іван Драч, представники видавництв. Вони узгоджено розробили проекти змін до законів України, сенс яких зводився до звільнення книговидавництва від податків, аби поставити в рівні умови українських видавців і російських. Нагадаємо, що в Росії такі податки скасовано ще в 1995 році, що призвело до нечуваного розквіту російської книги і її реального засилля на українському ринку, що згубно для нашої культури. Однак, зі слів Леся Степановича, нововведенням, запропонованим комітетом ВР, чинили опір міністерства економіки і фінансів, Нацбанк, а також Комітет ВР з питань фінансів і банківської політики. Це протистояння і змусило Л. Танюка напередодні голосування у ВР провести таку конференцію.
А втім, у проекті закону виявилися нюанси, які Лесь Степанович не захотів згадувати. Довелося кореспондентові «Дня» нагадати про них. Так, у тому варіанті проекту, який було узгоджено згаданою нарадою, пропонували, зокрема, «звільнити від податку на додану вартість виконання робіт і надання послуг, віднесених законодавством України до видавничої справи», а також «звільнити від оподаткування прибутки вітчизняних видавництв, підприємств поліграфії і книгорозповсюдження, отримані від випуску і поширення книжкової продукції, виданої державною мовою, мовами корінних народів і національних меншин, крім видань рекламного й еротичного характеру». І з таким трактуванням, що гарантує рівність усіх вітчизняних видавців, незалежно від мови книг, які вони видають, погодилися і Микола Жулинський, й Іван Драч, і сам Лесь Степанович. А от у проекті, представленому нині від імені Президента, є незначне доповнення: «виданих українською мовою». Тобто довгождане скасування податків не стосується ні російських, ні польських, ні татарських ні єврейських і т. ін. книг, виданих в Україні. Тим самим ці книги прирівнюються до еротики і реклами.
У відповідь на запитання «Дня» з цього приводу Л. Танюк ствердив, що це стосується тільки літератури, яку ввозять із Росії, яка й справді заполонила нині всі книжкові розкладки. Однак у проекті закону сказано не про книги, які ввозять, на кожну з яких, до речі, планують клеїти в майбутньому акцизну марку. Ідеться про книги, видані в Україні російською мовою і мовами нацменшин, яким, якщо буде прийнято поправки щодо оподаткування в їхньому сьогоднішньому вигляді, геть не світять «рівні права конкуренції», про які стільки говорив сам Лесь Степанович. Тому питання — що захищати — книгу українською мовою чи книгу, видану в Україні, — залишається відкритим.
