Учора українці відзначали Всесвітній день стандарту — відзначали, а не святкували, бо святкувати особливо нема чого. Наприклад, українських стандартів для найголовнішого продукту в житті людини — води — досі не існує. В Європі водним стандартам надається величезна увага — позаяк там розроблено близько 100 стандартів питної води, до того ж, європейці не зупиняються на досягнутому і розробляють нові норми, відповідно до найновіших наукових досліджень. Всі ці положення викладені в спеціальній директиві з питної води. Щоб дотримуватися директиви, водні компанії щороку беруть мільйони вибіркових проб... В Україні ж часом навіть найпростіші сподівання щодо безпеки води не справджуються, а замість стандартів розроблені санітарні норми й правила щодо питної води і технічної води.
На що розраховує українець, відкорковуючи пляшку води, набираючи рідину з-під крану чи дістаючи із власної криниці відро життєдайної вологи? Звичайно — на втамування спраги і на те, що як мінімум ця вода не завдасть шкоди здоров’ю. Україна — не Африка, тут у принципі можна пити некип’ячену воду з калюжі, але часом навіть найпростіші сподівання щодо безпеки не справджуються. Учора українці відзначали День стандарту — відзначали, а не святкували, бо святкувати особливо нема чого. Наприклад, українських стандартів для найголовнішого продукту в житті людини — води — досі не існує. Замість стандартів в Україні розроблені санітарні норми й правила щодо питної води і технічної води.
ГІГІЄНА ПОНАД УСЕ
Основними нормами, за якими відбувається водокористування в Україні, є гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання. Цей документ зберігся із доробками ще із радянських часів і поширюється на воду, яка подається через централізовані системи господарсько-питного водопостачання і використовується для питних чи побутових цілей та виробництва харчових продуктів, але не стосується бутильованої питної води і води із місцевих джерел при нецентралізованому використанні. Вимоги, поставлені до води, полягають у дотриманні певних хімічних, органолептичних, епідемічних параметрів — тобто тих мінімальних норм, які дозволяють не отруювати людей масово. Стандартів щодо води бракує хоча б тому, що наразі у нас немає поняття щодо того, яка вода є «ідеальною», не тільки не шкідливою, але й корисною.
Якість питної води залежить від багатьох факторів: її складу та властивостей у джерелі, при надходженні у водопровідну мережу, у точках водорозбору. Це значить, що добута із чистої свердловини рідина може забруднитися безпосередньо у місці споживання — якщо, наприклад, поруч є промислове виробництво. При перевірці якості епідеміологи в основному зважають на відсутність найпростіших організмів, патогенних кишкових бактерій, шкідливих хімічних елементів, радіації. Серйозні заходи щодо оповіщення населення й перекривання джерела водопостачання відбуваються лише після повторного виявлення шкідливих речовин у пробі води в одній і тій самій точці відбору.
БРУДНИЙ БАСЕЙН
Говорити про високу природну якість води в Україні не доводиться: надмірне антропогенне навантаження, посилене наслідками Чорнобильської катастрофи, порушило природну рівновагу і різко знизило якість водноресурсного потенціалу, а також спричинило кризовий екологічний стан багатьох територій у басейні Дніпра. Саме від цієї ріки отримують воду більшість населених пунктів і підприємств України.
У Національній програмі екологічного оздоровлення басейну Дніпра і покращання якості питної води науковці вказують на незадовільний екологічний стан водних об’єктів разом із недосконалими технологіями водопідготовки — це і є головною причиною погіршення якості питної води та зумовлює фактори поширення різних захворювань і погіршення здоров’я населення. До того ж, у басейні Дніпра практично немає локальних очисних споруд для вилучення надлишку мінеральних речовин або знесолення води. У невеличких містах і селах очисні споруди недосконалі, а подекуди являють собою примітивні поля фільтрації, які все одно часто перевантажені.
Забруднення води в басейні Дніпра уже призвело й до порушення природних процесів самоочищення водних об’єктів та значно ускладнило проблему одержання якісної питної води на водопровідних станціях. Водопровідні очисні споруди майже не перешкоджають надходженню до питної води значної кількості неорганічних та органічних забруднюючих речовин, спільна дія яких на організм людини, особливо в умовах радіаційного навантаження, викликає загрозу здоров’ю населення.
Неякісну воду в Міністерстві охорони здоров’я називають однією з причин зростання рівня таких захворювань, як виразкова хвороба шлунку, жовчокам’яна хвороба, хвороби органів дихання тощо.
ВОДА БУТИЛЬОВАНА МІФОЛОГІЗОВАНА
Свою точку зору на українську водну проблему під час міжнародної науково-практичної конференції повідомили провідні міжнародні експерти, запрошені до України компанією «Кока-кола». Найбільшою проблемою фахівці Всесвітньої організації охорони здоров’я назвали саме відсутність в Україні одностайності щодо вимог і стандартів щодо питної води, зокрема, у пляшках. За словами Джемі Бертрама, в Європі узвичаєні подвійні стандарти для води: одні для питної — у пляшках і з-під крану, інші для технічної. При цьому вода з-під крану, якої часом так бояться українці, нічим не гірша за бутильовану.
В Україні, як запевняють фахівці, вода в крані — звичайна питна, тільки з добавкою хлору. Пити її, може, й неприємно, але нешкідливо для здоров’я. Із бутильованою складніше: тут існує кілька точок зору щодо того, як краще її обробляти. Одностайної думки щодо того, в чиїх пляшках вода краща, немає й досі. Правлять бал у точках зору, як не дивно, виробники бутильованої води. Кожен, хто добуває і розливає воду інакше, ніж інші, спрямовує рекламу на свій продукт: одні вболівають за мінералізовану, інші відповідають, що регулярне вживання такої води навіть шкодить, і радять, скажімо, збагачену киснем.
Перший погляд відстоюють ті виробники, «фішкою» яких є розлив води прямо із артезіанської свердловини. Мовляв, ця вода жива, без добавок — створена природою, тому найкраща. Прибічники обробки кажуть, що і в артезіанські глибини може проникати бурд від виробництв, тому краще все-таки воду очищати. «Те, що вигідно великим виробникам, часто неприйнятне для дрібних, — пояснює незалежний експерт Олександр Гриневич. — Не можна говорити про якість конкретних торгових марок, не знаючи, звідки вони розливають воду — якість води може відрізнятися у двох сусідніх джерелах залежно від забруднення самого джерела».
Тим не менше, споживачеві не слід забувати, що шкідливі мікроорганізми можуть з однаковим успіхом жити як у природному середовищі — ґрунті, з якого викачують воду, так і в трубах, по яких вода іде до споживача в бювет чи на кухню. Єдине, про що можна не турбуватися — так це про тару міфологізованої води у пляшках. Роже Аертгіртc (Aertgeerts) із ВООЗ запевнив українських журналістів, що пластик, поліетилен чи скло однаково не впливають на склад питва за умови герметичного закриття.
РАЙДУЖНІ ПЕРСПЕКТИВИ
Цього року Україна почала рухатися у бік саме європейських стандартів. Цього літа в Україні набрав чинності міжнародний протокол з проблем води і здоров’я у рамках Конвенції з охорони й використання водотоків і міжнародних озер — тобто відтепер і протягом трьох років в Україні потроху починають діяти міжнародні вимоги з охорони населення від неякісної води, а держава регулярно звітуватиме про свою діяльність у цій сфері.
Основними параметрами, які має задовольнити наша країна згідно документа, — є рівний доступ до якісної води усього населення, а також мікробіологічну безпеку цієї рідини. Більш конкретно: згідно із протоколом, українці тепер будуть ретельно охороняти водні ресурси, які є джерелами питної води і більше турбуватиметься про населення, яке може від цієї води постраждати. Зокрема, до обов’язків санітарно-епідеміологічних служб тепер віднесено не тільки закриття небезпечних джерел водопостачання, а й роботу із потенційно небезпечними водними ресурсами. Згідно Конвенції, в Україні діятиме положення про те, що відшкодовувати збитки від забруднення води має той, хто забруднив. Уся ж нація зобов’язана чинити так, щоб нинішні потреби у воді не створювали проблем для наступних поколінь. І, звичайно, особливу увагу необхідно приділяти тим категоріям населення, які найбільш вразливі до захворювань, що можуть передаватися через воду.
Звичайно, виконання усіх зобов’язань вимагатиме від державного бюджету більшого фінансування: щонайменше на нове обладнання, реактиви, інформування населення. Європейці кажуть, що найдешевша, зокрема, бутильована вода, котру їм доводилося бачити в Європі, коштувала п’ять доларів за літр — приблизно стільки, скільки зараз в Україні коштує п’ятилітрова пляшка. Чи подорожчає українська вода, чи відповідатиме ціна якості — наразі не можуть сказати ні українські, ні закордонні експерти. Але вода в Україні стане безпечнішою — це нам гарантують. @=> Початок на 1-й стор.
