На Голосіївському майдані, що у Києві, віднедавна постійно юрмляться люди з відрами, слоїками, пляшечками: тут відкрили перший в місті бювет з артезіанською водою, яку хутко возвеличили до рангу диво-панацеї. Ще б пак! Вода, окрім того, що підземна, ще й нехлорована... А для "екологічно зголоднілих" громадян - це суттєва деталь. Крім цього бювету в Києві є ще 16 колонок-"джерелець" з нехлорованою, але ретельно перевіреною водою.
Головний інженер "Київводоканалу" Микола Царик запевнив, що вся вода столиці, в тому числі й артезіанська, постійно контролюється, причому за 100 показниками замість необхідних 27. І показники ці значно суворіші від стандартів інших країн.
У водоканалі вважають, що киянам взагалі гріх жалітися на водопостачання. Принаймні, на відміну від більшості міст України, тут відсутня система графіків подачі води. За даними "Київводоканалу", за добу витрачається 1 мільйон 400 тисяч кубометрів води. Причому можливості значно більші від потреб. Використовується вода трьох джерел - Дніпра, Десни та підземних (артезіанських) водоносних горизонтів. На артезіанське водопостачання припадає приблизно 230 тисяч куб. м. Через забруднення поверхневих рік промисловими підприємствами і появу у воді сторонніх запахів та присмаків, а ще через постійну загрозу прориву до Дніпра чорнобильських радіонуклідів населення має довіру виключно до артезіанської води. Але у неї - свої вади...
Перші свердловини артезіанського водогону торік відсвяткували сторіччя. В Києві близько 400 артезіанських свердловин, які сягають глибини 80-350 м. 1986 року, "після Чорнобиля" підрозділи цивільної оборони про всяк випадок пробурили ще 58 артезіанських свердловин, які наразі "законсервовані" й утаємничені.
Підземна вода під містом розміщується вельми нерівномірно. Найбільше свердловин - на Троєщині, Оболоні, Лівобережжі, у Мінському районі, а певні частини Києва обділені ними зовсім. Деякі райони свідомо відмовились од артезіанської води, оскільки, виявляється, і вона не є зовсім чистою. У резервуарах цю воду теж обов'язково хлорують.
Альтернативи хлоруванню поки що немає: в артезіанському водогоні з'явилися, окрім звичайних залізо- і сіркобактерій, ще й своєрідні мікроорганізми, за морфологічними ознаками схожі з синьо-зеленими водоростями. Вони розвиваються і на світлі, й у темряві. Вода ж завдяки "синьо-зеленим", що ростуть на стінках резервуарів у вигляді суцільних слизистих наростів, нагадує "рудий кисіль з пластівцями"... До резервуарів організми потрапляють з деяких свердловин, де вони активно розмножуються в насосних трубах. Результатами дій таких "непроханих гостей" стають різке погіршення якості води і навіть певні порушення водопостачання - якщо нарости зменшують діаметр чи закупорюють труби.
- Звісно, люди не хочуть хлору, вода з ним - денатурована, - каже Лариса Сухненко, фахівець відділення гігієни водопостачання міської санепідемстанції, - нехлорована ж водиця - смачніша. До речі, Дніпровську воду ми ще й озонуємо... Хоча хтось і вважає хлор шкідливим для здоров'я, це не зовсім так. Весь світ користується ним! Скажімо, американці гадають, що хлорний присмак води гарантує її мікробіологічну безпеку. Невже скажете, що безпечніше споживати невідомо яку воду з сільського колодязя?
Великі симпатії населення й віра в екологічну чистоту артезіанської води, окрім її "чудодійних" властивостей, зумовлені ще й постійним хімічним складом. Як відомо, поверхнева, річкова вода, змінює склад в різні пори роки. Але специфіка київської "живої водиці", окрім так званих "синьо-зелених", ще й у запахові сірководню, що аналогічний запахові тухлих яєць... Запах цей - абсолютно природний, властивий 60% свердловин міста. Але деякі люди, на відміну від фанатиків артезіанської води, навпаки вимагають "вижити" артезіанську воду з водопровідної мережі...
На думку фахівців, усі три різновиди київської води за окремих періодів мають певні переваги. Скажімо, коли поверхнева вода "цвіте", водоканал подає більше артезіанської. Деколи, й підземна вода "страждає" (особливо на Лівому березі), тоді теж вдаються до маневру.
Колись, до речі, аристократичні Печерськ і Липки, постачали артезіанською водою, та за якийсь час довелося пояснювати "на килимі", чому вода руда та брудна, і що собою являють оті "синьо-зелені". А ще, свого часу Троєщину планували повністю забезпечити підземною водою: збудували свердловини, запустили воду у водогін, але пити її було неможливо.
- Ось вам і артезіанська вода, - жаліється Лариса Сухненко, - Тепер стало модним казати, що народу її не дають. Без нашого відома цього року, за наказом міського голови, розпечатали оті самі Троєщинські свердловини, колись запечатані санстанцією через скарги мешканців... Дуже швидко все знову заросло водоростями, й нова історія зі скаргами не забарилася...
