Мабуть, його потрібно розцінювати як інтерес до можливого
слов’янського союзу. Зустрічі з президентом Білорусі Олександром Лукашенком,
прем’єр-міністром Сергієм Лінгом, керівниками обох палат Національних зборів,
очевидно торкнуться не лише двосторонніх відносин сусідів. Політики вважають
— у Співдружності Незалежних Держав приглядаються до інтеграційних плодів,
які куштує Білорусь. Президент Кучма, що неодноразово відвідував Мінськ,
їх раніше не знайшов, про що він і повідомив журналістам.
Розчарований і сам президент Білорусі. «Повинні ж бути
якісь конкретні дії... Нас уже скоро за суверенну державу вважати не будуть,
а перспективи ми поки що з Російською Федерацією не бачимо», — висловив
він наболіле на засіданні парламентських зборів Білорусі та Росії. Парламентська
делегація України, до речі, також була присутньою на цьому форумі як спостерігач.
Лукашенко, раніше впевнений у тому, що інтеграцію гальмують
вороги прозахідної орієнтації в російському уряді, сьогодні не знаходить
противників у Москві. Союз підтримують всі — і ліві, і праві, хоча по-різному
розуміють значення нового об’єднання — чи це розширення Росії за рахунок
західних земель, чи це союз двох суверенних держав.
Скептики в Мінську вважають, що нова геополітична ініціатива
варитиметься до нескінченності — злити воєдино дві держави вже проблематично,
в той же час у потрібний момент можна додавати газу для кипіння досить
популярних об’єднувальних слов’янських настроїв.
«І у вас, і у нас вибори — з чим ми прийдемо до людей?»,
— закликав Лукашенко депутатів до більш стрімкого зближення. Він розуміє,
що Білорусь — політичний козир у рукаві будь-якого російського претендента
на престол.
Ймовірно, що політичний козир інтеграції, який уже з’явився,
може знадобитися й у Києві. І, треба думати, з тими ж результатами.
Мінськ
Коментарі експертів читайте на сторінці "Подробиці"
