Святкування Дня соборності минулої суботи явно перевершило торішні торжества. Замість нудного офіціозу — багаточисельні мітинги по всьому Києву. Мабуть, позначилися зміни, що відбулися за останній рік у країні...
Останнім часом можна було почути багато голосінь, що, мовляв, опозиція роз’єднана, святкує на різних площах. Але, мабуть, тут ключове слово «святкує». Бо раніше цей день не відзначали зовсім. Головне, що ці площі були. І, може, для того, щоб об’єднатися, опозиції саме й потрібно розмежуватися, аби остаточно визначитися зі своїми смисловими платформами.
Ще один лоскітливий момент. З’ясувалося, що на майдані Незалежності, де був справді чудовий концерт, люди стояли за гроші. І хоч Михайло Чечетов звинуватив Тимошенко в провокації на Липській, журналісти «Української правди» розкопали, що «момент оплати» таки відбувся.
І тут можна поставити кілька запитань: що це за суспільство, де люди готові цілий день махати прапором за 120 гривень? (Благо, хоч на Майдані була хороша музика. Отже, люди і заробили, і концерт послухали). І друге — що це за партія, яка може мобілізувати людей лише за допомогою грошових знаків? Хоча заради справедливості треба визнати, що практично всі політичні сили, за рідкісним винятком, удаються до послуг платних маніфестантів.
Але почнімо по порядку. З самого ранку в Києві можна було зустріти велику кількість людей із національною символікою. Загорнутий у національний прапор парубок їхав у метро, подружжя з маленькою дитиною гордо несли саморобний плакат. Одним словом, заявлене міністром МВС кровопролиття не лише нікого не злякало, але, мабуть, викликало зворотну реакцію — тільки розохотило.
Поблизу Українського дому був розгорнутий найбільший у світі державний прапор України розміром 45 на 30 метрів. Народ із задоволенням фотографувався під ним.
Але, мабуть, найщиріша, найсправжніша акція відбулася вранці на мосту Патона. Там не було жодного політика й жодного партійного прапора. З лівого берега до центра мосту під бій барабанів рухалася колона молодих людей з прапором Української народної республіки. З правого берега їм йшла назустріч колона з прапором і символікою Західноукраїнської народної республіки. Після зустрічі обидві сторони взялися за руки і заспівали гімн України. Це було весело, невимушено і вільно. Хтось гуашшю розмальовував щоки в синьо-жовті кольори, хтось співав патріотичні пісні, а дехто просто цілувався. Кожен виражав свою патріотичність як міг.
Усього на мосту зібралося близько двох тисяч активних молодих людей. Практично всі вони мобілізувалися через інтернет, не залучаючи особливо до своїх планів ні ЗМІ, ні політичні партії. Просто зробили це самі для себе.
Зате партійної символіки було більш ніж достатньо на Контрактовій й на Софійській площах.
Партіям «Фронт змін», «За Україну», «Собор», які провели акцію на Контрактовій площі, не вдалося залучити заявленої кількості учасників. Замість 2,5 тисяч захід відвідали від сили тисяча осіб.
Справжньою сенсацією стала поява на мітингу Петра Порошенка. Для політичних експертів це стало непрямим підтвердженням чуток про те, що саме він є головним фінансовим стимулятором об’єднання.
Окрім виступів лідерів відбувся телеміст зі Львовом та Луганськом і кульмінація акції — складання карти України з різнокольорових пінопластових пазлів. Потім у небо запустили величезну кількість синьо-жовтих кульок. Якщо організаторам потрібна була хороша картинка для телевізора, то вони свого досягли.
Потім політики провели брифінг для преси.
Арсенія Петровича запитали, чи збирається він на молебень на Софійську площу? Яценюк відповів, що піде з сім’єю на колядки до греко-католицької церкви.
Зате на Софійську площу прийшов В’ячеслав Кириленко. Він чесно відстояв молебень, але на сцену так і не піднявся, не зважаючи на окреме запрошення ведучого Дмитра Павличка. Але про це трохи пізніше.
Зовсім поруч, на Контрактовій площі біля пам’ятника Сковороді, розгорнув свій «політичний вертеп» нунсівець Олесь Доній. Свої ролі зіграли Сашко Лірник, брати Капранови, Сашко Ірванець, Лесь Подерев’янський, Світлана Поваляєва. Свободівець Богдан Бенюк як завжди блискуче впорався з роллю Жида. А Юрій Стець, переодягнувшись у воїна УПА, примудрився принести справжній автомат.
— Свято Соборності потрібно святкувати весело. Тому наш вертеп дарує радість українцям і висміює всі негаразди в нашому житті, — зауважив Доній.
