У Німеччині, площа якої — дещо менша за нашу, нині проживає понад 80 мільйонів жителів (в Україні — 46 млн.). Там населення більш-менш рівномірно розселене по всій території й немає такого, як у нас: там — пусто, а там — густо. Звісно, вибір цієї країни для порівняння з нашою не зовсім вдалий, оскільки існує дуже велика різниця в усьому, просто подумалося: скільки в Україні ще могло б «поміститися» людей, які, за гарних умов, могли б жити собі на радість та працювати на благо держави... Як стверджують вітчизняні демографи, чи не єдиний показник, за яким ми вже майже на рівні Європи, — це народжуваність. В Україні він складає 1,3 — 1,4 (в Європі — 1,5): стільки припадає народжених дітей на одну жінку протягом життя. Позитивні тенденції, особливо в минулому й теперішньому роках, дуже відчутні. Торік в Україні народилося понад 510 тисяч немовлят. Для порівняння, 2002 року, коли тільки-но народжуваність у нас почала зростати, в країні народилося 392,5 тисячі дітей. Більше того, цього року, зокрема, у І кварталі, вітчизняні статисти зафіксували спад смертності у порівнянні з аналогічними періодами 2007 та 2008 років на 21—23% (у ІІ кварталі цей показник знизився ще на 3%). А підвищення народжуваності та зниження рівня смертності — це вже добре поєднання. Як зазначають у Держкомстаті, якщо в попередні роки в Україні смертність перевищувала народжуваність у всіх регіонах, то 2009 року ситуація різко змінилася: так, у другому кварталі відразу в чотирьох областях кількість народжених перевищила кількість померлих: у Волинській — на 22%, Закарпатській — на 7%, Рівненській — на 8%, у Києві — на 9%. Детальніше про особливості народжуваності в сучасних умовах «Дню» розповіла завідувачка сектору досліджень генеративної активності населення та розвитку сім’ї Інституту демографії та соціальних досліджень НАНУ, доктор економічних наук Ірина КУРИЛО.
— Ірино Олексіївно, виходить, що економічна криза не вплинула на рішення сімей народити дитину?
— Робити висновки про те, як вплинула криза на народжуваність, можна тільки за річними даними. Тому що прояви кризи далися взнаки в Україні наприкінці минулого року, отже, нині передчасно говорити про вплив кризи на рішення матері народити дитину. Взагалі підвищення народжуваності в Україні спостерігається з 2002 року і має свій компенсаційний характер, бо в 90-ті роки було дуже відчутне падіння народжуваності. Нині вона набирає природнішого рівня. В цілому судити, якими будуть підсумки 2009 року, важко, тому що цей рік — поствисокосний. Зазвичай в такі роки народжується менше первістків, тому що в попередньому році реєструється менше шлюбів. Але, разом з тим, є певні цінності, які впливають на продовження підвищення народжуваності. Очевидно, що частина жінок, хай і невелика, в умовах, коли погіршилася ситуація на ринку праці, вирішила використати цей час для народження дитини. До того ж, доволі вагомою є одноразова допомога при народженні дитини. Згадайте хоча б, що державні виплати на другу і третю дитину цілком перевищують можливий заробіток жінок.
— В останні роки в Україні народжують більше первістків, а чи зросла кількість жінок, які народжують другу й третю дитину?
— В Україні переважають новонароджені первістки. Наприклад, 2001 року частка первістків була дуже високою, а других і третіх дітей народжували рідко і неохоче. За низької народжуваності так буває завжди. Тому що, на жаль, така малодітність в Україні є доволі поширеною. В умовах підвищеної народжуваності, починаючи з 2004 року, трохи почала зростати частка других, третіх дітей і так далі. В цілому в останні роки відбулися зміни в структурі народжуваності саме на користь других і третіх дітей (але все одно більша частина народжених — первістки).
— За останніми даними Держкомстатату, Волинська, Київська, разом з Києвом, та Закарпатська області є регіонами, де народжуваність вже перевищила смертність. А нещодавно з’явилась інформація, що за останній місяць рекордну кількість новонароджених зареєстрували у Львівській області. Експерти пояснюють це впливом релігії (мовляв, зменшилася кількість переривань вагітності) та відносною фінансовою стабільністю. А як, на ваш погляд?
— Так, вищий рівень народжуваності та краще співвідношення її зі смертністю спостерігається в Західному регіоні. Частково — й у Києві, хоча він — доволі специфічний в цьому сенсі, бо тут вищий рівень життя, відповідно, вища народжуваність. В Західному регіоні на процеси високої народжуваності впливають і матеріальні чинники, і, швидше за все, традиції, культурно-побутові та релігійні чинники. Традиційно там у сім’ї — двоє-троє дітей. Це стосується Закарпатської, Рівненської, Волинської, Тернопільської областей — регіонів з більш високою народжуваністю як у сучасний докризовий період, так і в 90-ті роки. Фактор релігійності доволі суттєво впливає на народжуваність. Дослідження в Україні показують, що серед багатодітних сімей (не таких, де росте троє дітей, а п’ятеро-шестеро і більше) — велика частка родин, які позиціонують себе як релігійні... Натомість у Чернігівській, Харківській, Луганській та Донецькій областях рівень народжуваності залишається найнижчим. У Луганській, наприклад сумарний показник народжуваності — 1,2, в Чернігівські та Донецькій — 1,3 (на Закарпатті — 1,8, на Волині — 1,9).
— Наскільки в Україні прослідковується залежність між рівнем матеріального становища сім’ї та рішенням народити дитину? Чи такі ж тенденції в країнах Європи, де теж народжуваність залишає бажати кращого? Адже, за останніми даними, в Німеччині, наприклад, найнижчий рівень народжуваності серед усіх країн ЄС?
— З одного боку, за даними соціологічних опитувань, в Україні всі люди дітородного віку кажуть, що основним чинником, який є перепоною для народження дитини, є недостатність матеріального забезпечення. Але ж ми бачимо, і не лише у наших даних, а й у статистиці зарубіжних країн, що висока народжуваність — не там, де живуть багато (в матеріальному розумінні), а там, де населення є порівняно бідним. Звісно, я не закликаю до того, щоб у нас народжували в умовах бідності, але це факт. У бідніших регіонах народжується більше дітей (відіграють роль культурні традиції, ступінь цивілізації й так ділі). В багатих країнах зазвичай народжують менше. Те, що в Німеччині нині — низька народжуваність, можна поясними їхньою ментальністю. Поряд з ними — французи. Там рівень народжуваності є значно вищим. Ми спілкувались із зарубіжними колегами, й вони це пояснюють навіть не відмінностями в політиці та рівні життя, а культурою. Наприклад, у французів — інші традиції, інші життєві настанови, там більшу підтримку в держави знаходять багатодітні сім’ї (дуже сильні традиції та сімейні цінності). Німці ж у цьому плані є більш раціональними, в них — слабша державна сімейна політика, відрізняється навіть ставлення людей до народження дитини. Тому в Україні потрібно, з одного боку, підвищувати рівень життя сімей, у яких ростуть діти, бо в нас висока бідність, а з іншого боку, в людей мають бути цінності, які впливатимуть на їхнє рішення народити дитину: свідомий вибір, зрілість, потреба народити тощо.
— Наскільки політика нашої держави є ефективною щодо підняття рівня народжуваності?
— Витрати держави на цю політику є доволі великими. Тому важко говорити про ефективність, будемо говорити про ефект. Звісно, він є — народжуваність збільшується. Але не можна сказати, що впродовж останніх шести років так сталося лише під впливом виплат. Діяло багато чинників: наприклад, збільшення чисельності материнського контингенту — жінок у тому віці, коли вони найчастіше народжують. У докризовий період позначилося й те, що молодь вже адаптувалася до нових умов життя. Все-таки до 2008 року в Україні поступово зростав життєвий рівень людей, тобто мало місце компенсаційне підвищення народжуваності. Що стосується одноразової допомоги, то вона теж вплинула, бо насправді в більшості країн вона є меншою, ніж у нас. Але в країнах ЄС існують щомісячні виплати на дітей, які залежать або ні (в різних країнах — по-різному) від матеріального становища сім’ї та тривають — де до 15-річного, де — до 16-річного віку дитини. У нас же стимулювання — разового характеру. Непоганим стимулюванням могло б бути вирішення житлової проблеми — це перевірена практика, а також підвищення оплати праці (якщо в людини вища зарплата, то вона є більш впевненою в завтрашньому дні).
— Які ваші прогнози з приводу подальшої народжуваності в Україні?
— Прогнози суттєво не відрізняються від ситуації, яка склалася. Вважається, що до 2012 року народжуваність утримуватиметься на такому ж рівні, який є нині, — 1,3—1,4 дитини у вигляді сумарного показника народжуваності (до 500 тисяч дітей щорічно. — Авт.). У 2012 — 2013 роках прогнозується ще більше зростання народжуваності, але в будь-якому випадку вважається, що цей показник не буде вищим за 1,5, — не виходитиме, так би мовити, «за рамки». Це — нинішній середній європейський рівень.
