Починаючи з квітня нинішнього року в Україні спостерігається
зростання цін на цукор. Однак якщо за квітень роздрібні ціни на цей продукт,
за даними Держкомстату, піднялися на 8—10%, то тільки за минулі дні травня
— вже на 25—30%, а в окремих регіонах — і на 50%. Єдиним містом, де цього
року цукор не подорожчав, залишається Київ, повідомляє Центр журналістських
досліджень.
При цьому, за словами заступника голови столичної держадміністрації
Юрія Розсади, Київ — єдине місто, яке не має власного сільськогосподарського
виробництва. Однак і в столиці внаслідок ажіотажного попиту в травні цукор
практично зник з прилавків.
Заступник голови міськадміністрації повідомив, що якщо
у квітні і травні 1998 року в Києві було продано, відповідно, 580 і 650
тонн цукру, то за період з 19 квітня по 18 травня поточного року в столиці
вже продано більше 4,5 тис. тонн цукру, що в середньому на одного киянина
становить 2 кг.
Підвищений попит на цукор Ю.Розсада пояснив істотною різницею
в ціні на цей продукт порівняно з Київською областю: у Києві ціна 1 кг
— 1,15 грн., у області тільки оптова — не менше 1,5 грн. На його думку,
однією з причин збільшення попиту з боку киян на цукор є «штучне підігрівання
ситуації». Зокрема, поширюються чутки про те, що обмеження ціни цукру існуватиме
тільки до 30 травня — дня виборів мера Києва. «Хтось хоче пограти у свою
містечкову політику», — сказав заступник голови адміністрації.
Ю.Розсада запевнив, що й після виборів ціна на цукор не
зміниться («швидше за все, — до нового врожаю»), і він буде продаватися
в київських магазинах. Згідно з розпорядженням Київської держадміністрації,
у Києві встановлено граничну ціну на цукор — 1,15 грн. для всіх столичних
магазинів і підприємств будь-якої форми власності, зареєстрованих на території
столиці. Однак підприємства, зареєстровані не на території Києва, під дане
розпорядження не підпадають. «Тому вони можуть продавати цукор за вищою
ціною, що і можна спостерігати на столичних ринках,» — сказав начальник
управління з питань цінової політики столичної держадміністрації Василь
Яструбинський.
Тим часом підстави для війни нервів на цукровому фронті,
безумовно, є. Кореспондент «Дня» Михайло ВАСИЛЕВСЬКИЙ повідомляє
з Хмельницького, в околицях якого колись вироблялася кожна десята тонна
цукру СРСР, що навчені життям городяни прогнозують гострий дефіцит цього
продукту і стають у найдовші черги, де його «дають» по 1,92 грн. Начальник
відділу сировини асоціації «Хмельницькцукор» Іван Світана пояснює: «Якщо
20 тисяч гектарів цукрового буряка посіяно навесні (а всього близько 80
тисяч, хоча раніше — 140 тисяч га) і не з тією кількістю добрив, як колись,
то що я повинен говорити про майбутній урожай?»
У столицях Вінниччини й Тернопільщини, що виробляють цукор,
товар iде в чергах по 1,7—1,75 грн., хоча недавно він продавався вдвічі
дешевше.
Цікавий діагноз ситуації поставив на прохання кореспондента
«Дня» Даниїла КЛЯХІНА начальник управління торгівлі Миколаївської
облдержадміністрації Анатолій Грановський: «Це все дика ринкова економіка.
Якби подібне відбувалося років 15 тому, я знав би, що робити, а зараз усі
ресурси сконцентровано в руках приватних торговців».
Словом, звикла до командно-адміністративних накачок, чиновно-виконавча
вертикаль й не подумує про ринковий підхід до економіки. У результаті в
Миколаєві ціни зростають буквально на очах, і в середу цукор уже продавався
по 2,5 грн. За нормальної економіки цього б не було. Попит викликав би
приплив товару і збив ціни. А в області паралельно з цукром почали зростати
ціни й на інші продукти — крупи, борошно. Пояснюється це також їхньою відсутністю
на складах. Як повідомила кореспондента «Дня» президент миколаївської «Спілки
виробників хліба» Лідія Депутатова, незважаючи на те, що торік в області
було зібрано великий урожай зерна, зараз його в регіоні не залишилося —
більшу частину було вивезено в рахунок погашення боргів за газ.
Крім того, цього року цукор став другими грошима — бурякопереробні
підприємства розраховувалися цукром за пальне, ремонт апаратури, платили
КСП, фермерам, індивідуальним постачальникам сировини, повідомляє з Луцька
кореспондент «Дня» Олег ПОТУРАЙ . Спустошенню заводських складів
сприяли також злочинні групи, що вивозили звідси цукор за фіктивними накладними.
Але головне — це низька врожайність. На Волині буряків торік збирали майже
стільки ж, скільки хороший господар — картоплі.
На Рівненщині вирощування цукрового буряка, за даними кореспондента
«Дня» Володимира КОНЄВА , стало справою збитковою. Тому площі під
буряком скорочуються. Не краще становище і в цукрових заводів. Із шести
стабільно працюють лише два.
Подібна ситуація в Сумах. Спеціалісти-цукорники, котрі
вважають, що об'єктивних причин для подорожчання немає, збентежені. Кореспондент
«Дня» Сергій ХАНІН повідомляє, що населення вже намагається завозити
цукор із сусідньої Курської області Росії, де мішок тростинного цукру можна
купити за 62-63 грн. Україна з найбільшого експортера стає імпортером.
І скоро їй самій доведеться вводити імпортне мито і квоти, щоб захистити
ринок. Саме так вчинили на Волині, де, як повідомляє кореспондент «Дня»
Олег Потурай, заповзятливі люди навчилися розфасовувати дешевий і не дуже
якісний польський цукор у вітчизняні мішки. Тепер це джерело прибутку перекрите.
У результаті в Луцьку немає цукру — ні привізного, ні власного.
За спостереженнями кореспондентів «Дня», сплеск ажіотажу
на ринку цукру було помічено буквально наступного дня після офіційного
початку президентської виборчої кампанії. Мабуть, саме в цьому й полягає
секрет цукрових черг: владі, що активно включилася в кампанію на стороні
діючого Президента, та її запевненням не вірять. Зокрема в цукрових чергах
у Луцьку, як передає О. Потурай, вважають, що ще кілька таких «солодких
ударів» по населенню, як цей, і Леонід Кучма, котрий мав намір перемогти
в першому турі, може з легким серцем знімати свою кандидатуру.
