Наші люди дізнаються про інфляцію, звісно ж, не з повідомлень Держкомстату. Найбільш вірну, та, щоправда, неусереднену статистику щодо цього надає традиційний український базар. Довелося спостерігати, як жінка- покупець питала у продавця: а чому все так дорожчає? Ще вчора була, мовляв, зовсім інша ціна. Продавець, мабуть, у макроекономічних чинниках не сильний, але зате добре бачить базарні тенденції. Тому (якого-небудь держдіяча ми б за такі слова сильно засудили) каже: звикайте, тепер так щодня — і завтра, і післязавтра, і в середу, і в четвер... Понеділка не згадав, та саме цього дня на людей скинув свою інфляційну бомбу Держкомстат. За його даними, інфляція в Україні в січні — березні сягнула 9,7% (до грудня 2007 року), перевищивши офіційний урядовий річний прогноз (9,6%).
Зростання споживчих цін у березні прискорилося до 3,8% проти 2,7% в лютому і 2,9% в січні. Особливо вирізнилося продовольство (5,6%), а також транспорт (3,9%) і охорона здоров’я (1,6%). Житло, вода, електроенергія, газ і тепло ще сплять (0,9%) або, правильніше сказати, приспані. За підсумками першого кварталу ситуація ще крутіша. Продукти й напої (без градусів і оборотів) подорожчали на 14,4%, житло, вода, електроенергія та газ — на 3,2%, транспорт — на 9,1%, охорона здоров’я — на 6,5%. Як тепер виглядають міністри, котрі обіцяли втримати річну інфляцію в межах 10%?
Тепер кожний, хто сходив на базар або розплатився по комунальних платежах, виносить із собою після цього ще й питання: «Що робити?». Хтось, звісно, може поставити собі мету: зароблятиму більше. Але, на жаль, це далеко не всякому під силу. Багато хто просто розводить руками і скорочує споживання або переходить на продукти, що стоять нижче за якістю... Словом, переглядають сімейний бюджет, тугіше затягуючи паски.
А що робити уряду? Експерти зазначають, що головне його завдання — стимулювати пропозицію товарів і послуг. Ми, наприклад, уже чули, що наш кордон відкрили для польського м’яса, яке піде переважно на переробку і, можливо, дещо знизить ціни на ковбасні вироби. Однак є й інші можливості. Чому, наприклад, міліціонер обов’язково має брати хабарі з бабусь, які продають навколо базару (платити за місце їм дорого) картоплю, моркву або солоні огірочки, а потім раптом («начальство наближається») оголошувати для них термінову евакуацію — «збирайтеся швиденько»? Влада в цьому питанні могла б додати лібералізму.
Проте у їхніх планах, схоже, пріоритет віддано опорі на тверду руку. Коли нинішня коаліція критикувала попередників, це взагалі називалося ручним управлінням. Тепер Мінагрополітики пропонує внести в перелік об’єктів державного цінового регулювання круп’яні культури (гречку та просо), горох, м’ясо й субпродукти, сухе молоко та вершкове масло. Ці новації передбачено законопроектом про внесення змін до Закону «Про державну підтримку сільського господарства України». Причому право піднімати, опускати чи стримувати максимальні й мінімальні інтервенційні ціни на об’єкти державного цінового регулювання надається вже не Мінагрополітики, а самому Кабміну. Боїмося відповідальності? Або, навпаки, уряд уже не довіряє цю справу професіоналам? Хай там як, усе це допоможе ще не скоро, оскільки Аграрний фонд лише має сформувати державний інтервенційний фонд в обсязі не меншому за 12% від річного внутрішнього споживання об’єктів цінового регулювання в попередньому маркетинговому році. Тому що цього маркетингового року названий фонд мав закупити 580 тисяч тонн пшениці та жита, а купив лише 428,4 тисячі тонн. А цукру зовсім не закуповував. Словом, уряду «треба цю ситуацію, — як сказав замміністра економіки Анатолій Максюта, — осмислити і визначити подальшу політику». А скажіть, досі, хоч усе вказувало на те, що ціни вже давно не стоять на місці, щось заважало подумати над цією проблемою?
Уряду також необхідно вийти нарешті з пози страуса і подати до парламенту зміни до бюджету, узгоджені з тією макроситуацією, що оновилася не у кращий бік. Про це вчора розмовляв Президент із прем’єр-міністром і спікером Верховної Ради. «Очікується, що результатом цієї зустрічі буде прийняття консолідованих рішень стосовно цих питань», — сказала прес-секретар глави держави. І дійсно, як повідомив заступник глави Секретаріату Президента Олександр Шлапак, уряд, що раніше противився розробці та внесенню поправок до держбюджету, зараз змінив позицію. «Сьогодні, я скажу відверто, я вперше почув від прем’єр- міністра, що уряд готовий зараз у досить швидкому темпі як переглянути макропоказники, так і внести відповідні зміни до держбюджету і запропонувати все це на розгляд парламенту». Невже «смажений півень», що подорожчав, уже клюється? У нас усе можливо. Недарма Шлапак повідомив, що стримання інфляції 2008 року на торішньому рівні було б непоганим результатом.
