Знайти роботу у великому місті та покращити умови власного життя — чи не найголовніший фактор, який змушує людину змінити місце проживання. І найчастіше переїздять громадяни з сіл у міста та мегаполіси, де більше можливостей та перспектив. Однак за останніми даними Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту, нині у нас спостерігається зворотна тенденція: зростає число людей, які виїжджають із великих міст у невеликі районні центри та села. Так, за перше півріччя цього року міграційний приріст по Києву становить мінус 416 осіб, натомість населення області збільшилося на більш як тисячу осіб. Така ж сама ситуація у Дніпропетровську, Луганську та інших обласних центрах країни. Як пояснюють фахівці, причина такого явища — брак вільних робочих місць у зв’язку з економічною кризою. А в такому випадку, коли людина не може знайти роботу, їй не лишається нічого іншого, як повернутися туди, звідки вона приїхала.
Проблема відсутності робочих місць у великих містах наразі спіткала не лише Україну, а й чимало країн Європи. І, за прогнозами міжнародних експертів, найближчим часом знайти роботу буде складно не те що зовнішнім мігрантам (а як відомо, чимало українців виїздять у пошуках роботи саме в європейські держави), а й власним громадянам. За висновками журналу Forbes, який оголосив рейтинг найкращих і найгірших країн з точки зору пошуків роботи, першою у списку неблагополучних країн стоїть Греція, де індекс зайнятості становить мінус 10%. Далі йдуть Італія, Іспанія, Ірландія та Чехія. Небагато можливостей для створення нових робочих місць мають Угорщина, Румунія, Франція, Голландія та Велика Британія. Позитивну картину на ринку праці має тільки Німеччина, а центром відкриття нових вакансій, за прогнозами міжнародних фахівців, стануть Китай та Індія.
За даними Державного центру зайнятості України, нині кількість безробітних у нас зменшилася. Але питання — де шукати роботу — все ще лишається найважливішим для багатьох українців. Чи збільшуватиме це і надалі відтік людей з міст у села, які фактори цьому сприятимуть, «День» запитав завідувача відділу міграційних досліджень Інституту демографії та соціальних досліджень ім. Птухи Олексія ПОЗНЯКА.
— Олексію Володимировичу, чому українці мігрують із міст у села, які причини такого явища?
— Схожа ситуація в Україні була наприкінці 90-х років, коли спостерігався перебіг населення з міст у села. Але це були не корінні городяни, а в основному ті, хто колись виїхав із сіл в міста, а згодом повернулися назад, тому що підсобне домашнє господарство ставало для них надійним джерелом прибутків. Це якраз був складний період, коли в Україні була локальна економічна криза. При покращенні ситуації ця тенденція була переломлена. Адже за нормальних умов приваблює мігрантів місто, а не село. Зараз ми спостерігаємо з схожою ситуацією. Загалом у великих та малих містах складно з тим, що державні органи статистики не мають даних про те, з яких регіонів люди сюди прибувають. І чи це зовнішні мігранти, чи мігранти з інших міст України. Щоб це визначити, треба створювати спеціальну базу даних в Україні. На початку року у містах завжди спостерігається перевищення вибулих над прибулими, але є всі підстави вважати, що у вересні, коли будуть реєструвати тих, хто переїжджає, наприклад, до Києва на навчання, ця цифра буде перекрита. І за рік Київ виходить на додатній міграційний приріст.
Так само було в минулому році, коли на початку року спостерігався від’ємний міграційний приріст, а вересень перекрив всі ці міграційні втрати, і ми мали міграційний плюс, хоча й менший, ніж у попередні роки. Нині йде деяке скорочення міграційного населення Києва, це пов’язано з тим, що у кризовий період погіршилися можливості для пошуку місця роботи. Відповідно, частина студентів, які раніше завершили навчання і залишилися в Києві, зараз повертаються до місць свого проживання. Лише невеликий контингент випускників залишається у столиці. Думаю, це явище тимчасове, обумовлене якраз кризовими причинами. І при налагодженні економічного життя Київ, як великий культурний та промисловий центр, буде надалі притягати мігрантів, а не виштовхувати їх. Це ж саме стосується й інших великих міст.
— Але ж окрім студентів до столиці приїздить у пошуках роботи і доросле населення...
— Державна статистика по міграції в основному формується за рахунок молодих людей. Левова частка — це ті, хто приїжджає на навчання, а потім виїжджає після закінчення вищих навчальних закладів. В інших вікових групах населення набагато нижчий рівень міграційної мобільності. Інтенсивність міграції найбільша в молодому віці, за даними наших досліджень, у 17 років. Потім після 25 років вона знижується після, це саме ті вікові групи, які завершують навчання. Але в принципі беруть участь у міграційних процесах представники всіх вікових груп, хоча більшість міграційних переміщень, які фіксуються державної статистикою, стосуються саме молодих людей.
— Олексію Володимировичу, уточніть, як фіксуються дані про виїзд громадян на інше місце проживання?
— Коли людина виїжджає, вона знімається з місця реєстрації, заповнює відповідний формуляр, екземпляр якого передається до органів державної статистики. Сукупність цих формулярів за рік свідчить про кількість мігрантів і використовується для статичних розрахунків. Коли людина приїздить на нове місце проживання, то знову ж таки реєструється тут і заповнює теж відповідний формуляр. Якщо переїзд відбувається без зміни місця проживання, це державна статистика не фіксує, і відповідно дані про це ми не отримуємо. Торік ми підрахували, скільки таких незареєстрованих осіб проживає у Києві, і вийшли на цифру 420 тисяч осіб. Якщо говорити про динаміку, то на основі теоретичних узагальнень, нині, швидше за все, чисельність таких людей зменшилась. Знову ж таки через, що зараз менше можливостей для працевлаштування у Києві, ніж це було кілька років тому. При покращенні ситуації, ця цифра знову досягне цієї ж кількості, можливо, навіть дещо збільшиться.
— Як впливають міграційні процеси на економіку та на суспільство в цілому?
— Загалом розвиток економіки пов’язаний у першу чергу з розвитком міських галузей, сільське господарство не є визначальним у науково-технічному прогресі. У нас за європейськими мірками сільського населення досить багато. Інша справа, що у нас рівень механізації сільського господарства не відповідає європейським міркам. У принципі ту роботу, яку в нас виконує колгосп, на Заході виконує невелике фермерське господарство з незначною кількістю працівників. І це не тому, що наші люди погано працюють, а тому, що у нас низький рівень механізації. Відповідно, у нас настільки велика частка сільського населення.
Міграція завжди іде від тих регіонів, де можливості розвитку гірші, до тих регіонів, де рівень життя набагато кращий. Мігранти — це активна частина суспільства, яка приносить відповідні навички тим людям, з якими починають жити та працювати. Часто ці навички сприяють розвитку тих сфер діяльності, які є головними з точки зору науково-технічного прогресу. Оскільки мігранти — це молоді люди, то це добре позначається і на демографічних процесах, наприклад, робить більш молодою структуру населення регіону, у який вони прибули. І навпаки — вибуття людей сприяє старінню населення в регіоні. Хоча в цілому за умов, коли не йдеться про олюднення території, міграція — це завжди процес позитивний. І для держави в цілому, і для кожної людини індивідуально.
— За вашими прогнозами, у бік села чи міста буде змінюватися внутрішня міграція та які чинники на це впливатимуть?
— Якщо криза сильно затягнеться і поглибиться, тоді матимемо повернення населення у села, туди, звідки громадяни виїхали. Якщо тримати економічну ситуацію на більш-менш стійкому рівні, то міграція буде спрямована з сіл у міста. За нашими дослідженнями, коли міграція носить добровільний характер, то у 99% вона зумовлена економічними причинами, тобто бажанням знайти кращу роботу, підвищити рівень життя своєї родини тощо. Також причиною міграції є бажання отримати освіту, хоча це частково теж пов’язано з тим, що людина хоче отримати хорошу роботу. Ще один чинник — шлюбна міграція. Але найчастіше людиною керують саме економічні фактори.
