На відміну від засідань 8 лютого вчорашнє засідання пройшло досить мляво — певно, далася взнаки втома обох сторін після вельми бурхливої зустрічі у стінах рідної Верховної Ради. До того ж робота парламентаріїв обмежилася обговоренням законопроектів без голосування (слід віддати належне ветерану парламентських боїв Іванові Плющу, який вміло згладжував гострі кути, що виникали при цьому).
На вчорашньому засіданні в обговоренні брали участь представники усіх лівих фракцій. Щоправда, фракції ПСПУ та Селянської партії відмовилися брати участь у роботі спільної комісії з вивчення змін, внесених до регламенту. Та це швидше було атавізмом опору, який втрачав сили. Головне, що пройдено небезпечний рубіж конфронтації, коли меншість повністю відмовлялася брати участь у роботі єдиного парламенту, а свої пропозиції передавала через представників більшості. Звідси до появи посади представника меншості у лавах більшості і навпаки залишався один крок...
Обговорюються вже не умови війни, а швидше умови капітуляції. При цьому стають наочними суперечності, що приховалися на певний час як між різними лівими фракціями, так і внутрішньофракційні суперечності в таборі лівих. Так, Володимир Марченко (ПСПУ) заявив з парламентської трибуни комуністам: «Є різні форми зради. Зараз Компартія чинить «повзучу зраду»: ви співробітничаєте з більшістю і тим самим визнаєте її рішення легітимними». А лідер Селянської партії Сергій Довгань зауважив, що «засідання ведуть самозванці, у той час, як законний голова ВР Олександр Ткаченко сидить у залі». З іншого боку, деякі спостерігачі зазначають, що Петро Симоненко не спроста почав міркувати про переходи з фракції у фракцію, і про суми, які платять депутатам за ці переходи. Можливо, він стурбований долею не так інших, скільки своєю рідною фракцією КПУ і, крім того, фракція Компартії не така монолітна, як здається. Судячи з деяких даних, внутрішнофракційні суперечності в ній знову активізуються. На прохання кореспондента «Дня» прокоментувати всі ці факти Петро Симоненко відповів відмовою.
Разом з тим, звичайно, з багатьох причин ліві не можуть визнати рішення більшості повністю легітимними. Принаймні до висновків Конституційного суду. Втім, праві також із нетерпінням чекають рішення КС. Хоч офіційна позиція більшості з приводу рішень, прийнятих в Українському домі відома, у приватних розмовах деякі «не дуже свідомі» представники більшості висловлюють сумнів у легітимності цих рішень. Так що з вердиктом КС їм усе-таки спокійніше буде.
Крім цієї проблеми, більшості найближчим часом доведеться вирішити чимало інших питань, що виникнуть у ході перетворення ситуативної більшості на конституційну. Зокрема, це проблема формування більшістю уряду, визначення відповідальності за дії останнього, підписання договору про солідарну відповідальність з Президентом тощо. Крім того, вочевидь, що більшості слід буде заручитися підтримкою хоча б частини опозиції для того, щоб мати конституційну більшість (300 чоловік). Судячи з учорашніх подій, це завдання здійснене. Однак для його досягнення більшості доведеться найближчим часом вдатися до чітких продуманих дій. Зокрема, одним з таких кроків має стати прийняття найближчим часом закону «Про опозицію».
Перші кроки у цьому напрямку вже зроблено. У законопроекті «Про внесення змін і доповнень до Закону «Про статус народного депутата» вводиться поняття більшості і меншості. Однак саме у законопроекті про опозицію планується детально розписати права меншості. Про те, що цей процес не буде легким, свідчило вчорашнє обговорення законопроекту «Про комітети Верховної Ради», коли меншість продемонструвала всю рішучість боротися за пости заступників і секретарів комітетів.
Отже, зроблено ще один крок у пошуку спільної мови між меншістю і більшістю. Вчорашнє засідання засвідчило, що сторони не розучилися розуміти одна одну і цілком здатні співіснувати та працювати в одному приміщенні. Навіть більше, недосвідченому глядачеві важко було б навіть відрізнити після першої перерви — де більшість, а де меншість. Бо ті й інші дружно саботували продовження засідання; пояснюючи подібну ситуацію, член фракції КПУ Георгій Крючков заявив кореспондентам: «Це не демарш». Просто комуністи вирішили продемонструвати, що вони нічим не гірші більшості, відомої тим, що багато її представників не обтяжують себе зайвим відвідуванням парламенту.
Втім, воістину знаковим днем стане сьогоднішній, коли депутати голосуватимуть по тих законопроектах, яких не обговорювали у попередні дні («Про зміни у регламенті», «Про статус народного депутата», «Про комітети Верховної Ради»). І сьогодні буде ще одне «доленосне» питання — обговорення бюджету. Так що четвер покаже, наскільки прагнення до компромісу і розсудливості переважає у парламентарів над «розкольничим» синдромом.
