23 квітня у Національному музеї літератури вдруге відбулося вручення мистецької премії «Глодоський скарб». Ідея заснування відзнаки належить редактору літературного журналу «Кур’єр Кривбасу» Григорію Гусейному, який, отримавши Шевченківську премію у 2006 році, на частину від цієї нагороди (15 тисяч гривень) заснував власну. Фактично, це — перша (і поки єдина) благодійна премія в Україні. Торік першим лауреатом «Глодоського скарбу» став талановитий кобзар і бандурист Тарас Компаниченко. Цьогорічним — поет Віктор Неборак. «Такий вибір — цілковито суб’єктивний, — говорить Григорій Гусейнов. — Чому саме Віктор Неборак? Він був потужніший за Юрка Андруховича і Сашка Ірванця промоутером «Бу-Ба-Бу». Але потім «пішов у моду» Андрухович. Ірванець ж почав реалізовувати свої яскраві проекти. А Віктор, залишаючись оригінальним поетом і вправним культрегентом, скромно продовжував творити у Львові. На мою думку, Неборак уже давно заслуговує відзнаки». «Я писала рецензії на перші збірки Віктора, — продовжує поетеса Наталка Білоцерківець. — Пам’ятаю враження від його книжки «Літаюча голова», коли для себе визначила, що це, без сумніву, один з найбільш цікавих і найбільш перспективних поетів ХХ століття. І зараз, майже 20 років по тому, вважаю його одним із найбільш цікавих і найбільш перспективних поетів уже нового століття. Може, дехто й здивується слову «перспективний». Але багато ровесників Віктора, не кажучи вже про старших побратимів, ніби забронзовіли і втратили почуття шляху. А у Віктора це лишилося. І я думаю, що те почуття перспективи є якраз ознакою доброго поета».
Для певної частини українського суспільства львівський поет Віктор Неборак відомий як член літературного угруповання «Бу-Ба-Бу», куди крім нього входили уже згадані Юрій Андрухович і Олександр Ірванець. Поет — автор більше десятка книжок, у тому числі й літературознавчих. Його вірші поклав на музику та виконує рок-музикант Тарас Чубай. Віктор Неборак — засновник мистецьких вечорів, об’єднаних назвою «Пси Старого Юра», де для дискусій збирався місцевий літературний бомонд. І це організовувалося у найскрутніші для України часи. Проекти «Пси Старого Юра», «Реберітація» та «Третє тисячоліття» відчутно вплинули на формування нового літературно-мистецького середовища у Львові.
Очевидно, не можна порівнювати двох лауреатів — торішнього і цьогорічного. Але треба сказати, що Віктор Неборак — фігура, достойна того, щоб через нагороду звернути увагу на нього як на постать у літературі та на його доробок.
P.S. Вчора організатори разом з новим лауреатом поїхали на Миколаївщину, зокрема у село Кумарі Первомайського району, на батьківщину видатного поета Миколи Вінграновського.
