«…А женщина женщиной будет: и мать, и сестра, и жена, уложит она и разбудит, и даст на дорогу вина», — писав поет. Безперечно, створюючи ЖІНКУ, Всевишній мав на увазі, що їй належить продовжувати людський рід, ростити дітей, радувати своєю красою (зовнішньою і внутрішньою) світ. Однак за 70 років ми твердо повірили, що ми сильніші та розумніші за Бога, що ми спроможні переінакшити все, навіть природу речей. Та й, справді, переінакшили! І зробили із ЖІНКИ — жінку. Тепер вона не тільки «коня на скаку остановит, в горящую избу войдет», але ще й, одягнувши «веселеньку» оранжеву курточку, шпали укладе, вулицю підмете, тролейбусні штанги потягає. А якщо раптово позбудеться і цієї «жіночої» роботи, то все одно буде за життя боротися — дітей і чоловіка, ну, а заодно, і своє. Рюкзак на плечі, які були колись ніжними, по напівпудовій сумці в кожну руку — і вперед, виживанню назустріч.
Боже праведний, пригадай, для чого ти створив ЖІНКУ, поверни все на круги своя!
