Якщо для нинішнього уряду досвід пікетування його профспілкою працівників Національної академії наук учора був першим, то самі вчені, здається, ходять на акції протесту, як на другу роботу. Свою невтомність члени профспілки пояснюють просто: коли «верхам» не нагадують, що вони ж, «верхи», сферу науки визнали «стратегічною», останні про соціальні гарантії для вчених перманентно забувають. Учора у високих кабінетах вчені намагалися вирішити чотири проблеми відразу. Перше, що обурило профспілку, — за наявного у деяких галузях бюджетної сфери підвищення зарплати — підняти її співробітникам Академії не вважали за потрібне. При цьому квітневою постановою Кабінету Міністрів України № 609 у інженерно-технічних співробітників Академії ще й «вкрали» надбавку за стаж роботи у науковій сфері, зберігши цей «привілей» лише за науковими співробітниками, розповів «Дню» заступник глави профспілки Євген Меркулов. Але ж старшим науковим співробітником до інституту ніхто відразу не приходить, нагадує наш співрозмовник очевидне: таким чином, позбавили надбавки вельми численну категорію працівників НАН. З доплатою за наукові ступені доктора і кандидата наук — усе не менш заплутане. Якщо у головного наукового співробітника в зарплаті у розмірі 540 гривень надбавку вже враховано, а у «просто» наукового співробітника із зарплатою у розмірі 500 — ще ні, то доплата призведе до того, що більш головний отримуватиме суму скромнішу, ніж менш головний. Тому вчені вимушені просити Кабмін скасувати загадкову систему і просто продумати нормальну шкалу.
І, нарешті, головне, з чим, власне, ходять вчені під стіни уряду щорічно: всупереч позиції Президента про необхідність збільшення бюджетних виплат науковій сфері і неодноразовим заявам з цього приводу самого уряду, «свіжий» бюджет зберіг статтю «наукових» витрат на рівні минулого року. В Академії чудово розуміють: швидким темпом «дотягти» бюджет науки до цивілізованих стандартів (по-хорошому, це близько 2% ВВП) у нашій країні нереально. Проте вчених непокоїть той факт, що навіть не зроблено спроби розробити графік, який допоміг би за кілька років «підібратися» до необхідної цифри: у результаті — замість встановлених для наукової сфери законом 1,7% ВВП її співробітники існують на 0,31%. Тому немає нічого дивного у тому, що з 1991 року кількість наукових співробітників скоротилася більше ніж удвічі, а сама наука катастрофічно старіє: сумна «поправка-609» привабливості вітчизняній науковій сфері для молодих вчених також явно не додає.
Загальні збори Академії вирішили, що збільшення витрат на науку вдвічі, у тому числі й збільшення вдвічі фонду зарплати — буде саме те. На вчорашньому спільному засіданні профспілки з головами кількох Міністерств останні вчених обнадіяли: всі прохання задовольнять, але «це вимагає опрацювання». На даний момент, зі слів Є. Меркулова, вчених радує той факт, що зустріч профспілки і уряду нарешті відбулася: під час затвердження нинішнього бюджету «побачитися» iз профспілками вчених і викладачів просто «забули». Чи повністю виконають вимоги працівників науки, сказати сьогодні складно. Однак той факт, що вченим нещодавно запропонували додати всього лише 8 млн. гривень, тоді як один лише фонд заробітної плати Академії становить 182 млн., думається, показовий.
