Й усе ж, на думку Михайла Сироти, проблема відставки керівництва ВР сьогодні не головна. Для парламенту завдання №1 не переобрання спікера, що в «лихоманці» запропонував «трудовик» Ігор Шаров, а саме формування парламентської більшості та «призначення» нею коаліційного уряду. Однак, як резонно запитує голова парламенту Олександр Ткаченко, передусім необхідно розібратися в призначенні парламентської більшості. Вона будується для більш плідної роботи в законодавчій сфері? Ні, про це вчора ніхто з опитаних законодавців навіть і не згадував. На його думку, «той поспіх, із яким терміново комплектується пропрезидентська більшість, свідчить про п рагнення отримати портфелі на основі джентльменських угод». Причому, спікер не виключає, що буквально за місяць-два нові міністри втратять так важко здобуті пости: «Президент спокійно може перепризначати своїх людей, як це робилося з губернаторами, з приводу яких також йшли «радження» з парламентаріями».
Взагалі-то є ще й третій шлях — конституційний, коли право формувати Кабмін парламентська більшість отримує через внесення змін у Основний Закон, а не за вказівкою з АП. Але, скоріш за все, цей шлях також закритий. Хоча б тому, що Леонід Данилович, який протягом виборчої кампанії щедро роздавав обіцянки передати частину повноважень ВР для формування Кабінету, після виборів уже не є таким активним прихильником «розподілу».
Принаймні, Л.Кучма заявив, що «в якійсь мірі віддає частину повноважень ВР, але... справа не в кількості повноважень, а в тому, працюють вони чи ні». Глава держави навів переконливий, як йому здається, приклад відносин Єльцина й думи, «яка завертає всі ініціативи російського президента». Те, що державні пости будуть все ж роздаватися, підтвердила й Юлія Тимошенко, нагадавши, що її фракція «Батьківщина» була ініціатором створення прообразу парламентської більшості, й добилася підписання відповідної угоди чотирма фракціями. (До речі, й М.Сирота, й Д.Табачник упевнені, що вже найближчими днями ця четвірка поповниться новими членами, яких спонукає до зближення результат президентських виборів). «Ми вважаємо, — продовжила пані Тимошенко, — що розпочатий нами процес об'єднання закінчиться коаліцією у ВР, що формуватиме Кабмін; і «Батьківщина», природно, претендуватиме на ключові пости». Однак «Батьківщина» поки ще не конкурент тим групам впливу, що рекомендують Кучмі свого прем'єра. Тож межа претензій Юлії Володимирівни, скоріш за все, віце-прем'єрство, а за пост голови Кабінету, якого відповідно до Конституції повинен призначити Президент, поборються керівник ДПАУ М.Азаров, віце-прем'єр А.Кінах, віце- спікер В.Медведчук, нинішній прем'єр В.Пустовойтенко, голова СБУ Л.Деркач і навіть... міністр МВС Ю.Кравченко.
Втім, знавці «коридорного життя» АП стверджують, що В.Пустовойтенко та Деркач-старший уже можуть не напружуватися. Валерій Павлович, позавчора поздоровляючи Л.Кучму з переобранням, затримався у президентському кабінеті всього-на-всього на три хвилини — погана прикмета, навіть якщо ти зібрав за себе 202 депутатських підписи. У керівника Служби безпеки ситуація інша, оскільки його кар'єра тепер залежить від ступеню впливу нового глави РНБО. А от Віктор Медведчук та Григорій Суркіс вітали Президента довше за всіх — аж 45 хвилин, що на думку джерела, близького до Банкової, свідчить про високу котировку їхніх «акцій». Інша справа, чи дозволяє цей ступінь впливу Віктору Медведчуку вже вільно вибирати між спікерством і прем'єрством? Пан Сирота, лідер «Трудової України», яка, зрозуміло, також має свою кандидатуру на пост голови Кабміну, вважає, що «у Медведчука недостатньо політичної підтримки, щоб переконати главу держави призначити його главою уряду». Проте, кажучи це, М.Сирота так відраджував віце-спікера від наміру звалити на себе важкий прем'єрський вантаж — мовляв, і соціально-економічна ситуація складна, і місце це ненадійне та «гаряче», що, виходячи з протилежного, можна сформулювати запитання — навіщо ж так прагнути переконати «непрохідного» кандидата у прем'єр-міністри? Певно, позиції Віктора Володимировича тут міцніші, ніж у парламенті, де за його обрання спікером навряд чи проголосують дружні «Регіони», «Трудова Україна», «Батьківщина»... Дружба — дружбою, а грошенята (тобто бізнес), як мовиться, нарізно.
А що ж усе-таки з перспективою поновлення з переобранням Ткаченка, яке залишається хоч і не першим, але й не другим питанням на післявиборному порядку денному? Сам Олександр Миколайович з приводу безпардонного висловлювання депутата Шарова і натяків Д.Табачника висловився з притаманною йому впевненістю: «Вони ще як народні депутати себе не показали, щоб впливати на хід подій у парламенті, тим більше на процес визначення долі керівництва ВР. Право вирішувати це питання належить парламенту, а не адміністрації Президента. А вони хочуть на одному подиху разом з Президентом переобрати і «доречне» керівництво Верховної Ради. Я більше ніж упевнений, що такого не буде». А ось представники «Трудової України», «Реформи-Конгрес», Руху, «Громади» запевняють, що такий сценарій більш ніж можливий. «Якщо буде пропрезидентська більшість, то зрозуміло, що опозиційний до влади Олександр Ткаченко не зможе працювати як лідер цієї більшості», — заявив кореспонденту «Дня» пан Сирота. Звичайно, можна зрозуміти, які «переможні» почуття змусили фактичного керівника штабу Л.Кучми Дмитра Табачника заявити, що «активність парламентаріїв не принесе задоволення спікеру». Та все ж таки «полiтичний вектор спiкера» — це ще не правова основа для його вiдставки. Однак співголова фракції «Реформи-Конгрес» Володимир Філенко роз'яснив, що «у Регламенті процес зміщення глави ВР виписаний дуже чітко: питання вноситься до порядку денного 150 голосами і вирішується простою більшістю у 226 голосів». Депутат переконаний, що парламентарям не доведеться утрудняти себе мотивацією такого кроку: «Головна причина у тому, що більшість ВР реалізує свої права, а аргументи — це менш важливо».
ДО РЕЧІ
Згідно із законом про вибори та Конституцією, новообраний Президент України вступає на посаду не пізніше 30 днів після офіційного оголошення результатів виборів, з моменту прийняття присяги народу на урочистому засіданні Верховної Ради. Центрвиборчком планує оприлюднити результати виборів 19 листопада. Тим часом адміністрація Президента звернулася до ВР із проханням розглянути питання про проведення церемонії інавгурації новообраного Президента 26 листопада у Палаці «Україна», а не в сесійному залі парламенту. Однак спікер Олександр Ткаченко повідомив, що «всі без винятку голови фракцій і комітетів дійшли висновку, що інавгурацію необхідно провести в стінах ВР».
