Сміття з «владної хати» незалежної України винесли на європейський рівень. І постало цілком природне запитання як для «верхів», так і для «низів»: що далі?
Пропонуючи нашим читачам поміркувати на тему «Влада як бізнес», ми найменшою мірою схильні розглядати багатство як щось протиприродне, негоже для тих, хто має політичні амбіції. Навпаки, право заробляти великі гроші ми вважаємо таким самим невід’ємним, як право кожної людини на приватну власність. Більше того, за певних працьовитості, терпіння й хазяйновитості українців, принцип «від багатства кожного — до багатства народу» міг би стати навіть нашою національною ідеологією.
Проте проблема в тому, що насправді сьогодні в Україні ні чесним бізнесом, ні чесним служінням на відповідальній державній посаді великі гроші не заробиш. Це за роки незалежності багато хто відчув на власному досвіді. Кому й чому невигідно, щоб гроші у країні робилися легально, щоб із них сплачували податки та займалися благодійництвом, і це дало б змогу приватне багатство поставити «на службу» малозабезпеченим? Чи не зацікавлена сама влада в процвітанні нелегального бізнесу у власному середовищі також тому, що це один зі способів тримати в покорі всіх: і наближених, і далеких?
Читайте у «Пошті «Дня» думки наших читачів.
№239 11.12.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
