Патріарх московський Кирило, як не дивно, — одна зі стратегічно важливих постатей у політичному просторі СНД. Глава найбільшої православної конфесії світу не даремно заздрить строгій ієрархії католицизму й багатоваріантності впливу Святого Престолу на мільярдну паству. Йому не терпиться увійти до історії провісником нової ідеологічної течії — суміші церковної і світської культур, ставши першим апостолом і намісником Божим у новоявленому царстві православного духу. Ім’я цьому царству — «руський світ». Україна із її поліконфесійністю і «недобитою» національною самосвідомістю — основний зовнішній фронт духовної боротьби Кирила. Тому його візити на наші землі будуть щорічними, а риторика і практика — все більш жорсткою й гранично відвертою. Чи можемо ми що-небудь протиставити потужному тиску «ефективного менеджера» з Данилового монастиря?
У РЕЖИМІ НАСТУПУ
Для Російської православної церкви Московського патріархату настають золоті часи. Зараз або ніколи покінчити із національною українською церквою у всіх її видах і формах — із церквою, однозначно затаврованою як розкольницька, — ось завдання номер один Московського патріарха. Умови для реалізації цих амбіцій складаються максимально сприятливі: уряд України більше ніж лояльний Москві, й тим паче — на фронті ідеологічних симпатій. Можна констатувати, що між офіційною ідеологічною позицією Кремля й переконаннями на історію й сучасність нового українського керівництва нині немає різниці. Електорат правлячої Партії регіонів тепер розглядається не просто як носій певного комплексу переконань на курс України та її стосунки із сусідами, а як цільова аудиторія для будівництва «нового руського світу». Патріарх своїми візитами постійно розігріває, тримає у напрузі багатомільйонну паству в Україні. «Руський світ» — це сенс діяльності Кирила. Реалізацію цієї ідеї віддано йому на відкуп, і Кремль чекає, що з цього вийде. Поки, судячи з усього, патріарх Московський із місією справляється.
Закінчення на стор. «ТЕМА «Дня»»
