Слова російського президента про те, що «Україна — це навіть не держава», викликали міжнародний резонанс. І навіть мали ефект, на який, можливо, і не розраховував Володимир Путін. Поки в Києві думали про те, чи є його слова справжніми, за Україну відреагував польський президент. У інтерв’ю Рейтер президент Польщі Лех Качиньський заявив, що його країна не зніме вето з переговорів щодо нової угоди про співпрацю ЄС і Росії доти, доки країни-члени Євросоюзу не допустять Україну до Плану дій щодо отримання членства в НАТО. «Лише люди, неповністю поінформовані в політичному плані, могли подумати, що те, що трапилося з Планом приєднання до НАТО (Грузії й України), жодним чином не пов’язане з Росією», — заявив Качиньський.
У НАТО також чекають на роз’яснення стосовно заяви російського міністра закордонних справ Сергія Лаврова, який, коментуючи слова Путіна, сказав, що російська влада має намір вжити всіх заходів, щоб не допустити вступу до Альянсу України й Грузії. «Російський уряд не дав пояснень щодо того, що мав на увазі під фразою «всі заходи», — сказав офіційний представник НАТО Джеймс Аппатурай журналістам у Брюсселі, відповідаючи на питання про ставлення альянсу до висловлювань голови МЗС РФ на цю тему.
Загалом, вся ситуація із заявою Путіна і Лаврова, мабуть, повинна більше підштовхнути Україну до того, що їй слід якомога швидше визначитися. Дати відповідь на запитання: чи потрібна країні парасолька безпеки, чи далі перебувати один на один з можливим загрозами? З іншого боку, заява Качиньського є прикладом того, що Україні вигідно мати принципових і цивілізованих партнерів.
КОМЕНТАРI
Єжи Марек НОВАКОВСЬКИЙ, голова східного центру Польського відкритого університету:
— Сподіваюся, що така заява Качиньського вплине на Францію та Німеччину. Це позиція не лише Польщі. Балтійські країни також вважають, що треба говорити одночасно про проблеми НАТО й ЄС.
Щодо слів Путіна про те, що «Україна — це навіть не держава», то подібні висловлювання ми чули 18 років тому в розмовах з чиновниками Компартії Радянського Союзу. Вони говорили те саме: треба розділити Україну між Заходом і Росією. Але при цьому більша частина України повинна входити до російської зони впливу. Так що нічого нового немає у ставленні Росії до України. Відверто кажучи, я не знаю нікого серед російських чиновників, хто б дійсно визнавав Україну повністю незалежною державою. У їх мисленні домінує думка, що це Малоросія.
Я не знаю, чому Франція та Німеччина на даний момент більш прислухаються до побоювань Росії, ніж України. Але все ж таки я вважаю, що реакція Парижа та Берліна щодо України змінитися. І причому ця реакція йтиме в напрямку більш швидкого прийняття України до НАТО, ніж до ЄС. На мій погляд, також необхідно визначити умови, на яких Україна може намагатися увійти до Євросоюзу. Щодо безпосередньо приєднання України до ПДЧ, я на сто відсотків упевнений, що цей процес піде більш динамічно.
Федір ЛУК’ЯНОВ, головний едактор журналу «Росія в глобальній політиці»:
— Вважаю, що Польща не зможе вплинути на ці країни. Це чистої води шантаж. Бо коли йшлося про якісь польські проблеми: про м’ясо й енергетичні справи — Варшава стверджувала, що її інтереси якимось чином ущемлено, й поки Євросоюз не захистить ці інтереси, вона не підтримає переговори з Росією. Хоча ця позиція була вкрай непопулярна в Європі, втім, Польща мала право це робити. Вона апелювала до європейської солідарності стосовно себе. У цьому випадку Польща абсолютно змішує дві організації. Адже, суворо кажучи, причому тут НАТО, переговори з Росією про договір з ЄС і позиція тих чи інших країн ЄС в Альянсі. Це формально ніяк не пов’язано. Крім того, це означає, що Польща шантажує європейські країни не виходячи зі своїх інтересів, а взагалі, тому що вона вважає, що треба в принципі вести іншу політику. Це абсолютно антиєвропейський підхід. Бо в Європі завжди було прийнято, що країни домагаються своїх цілей і проводять свої інтереси за допомогою постійного пошуку якихось компромісів.
Щодо роз’яснень для НАТО. Чому російський уряд повинен комусь щось пояснювати? Це висловлювання було цілком абстрактне та дипломатичне. Йде психологічна боротьба. Росія з низки своїх причин, не будемо обговорювати, є вони обґрунтованими чи ні, зайняла свою позицію. Для її досягнення потрібно здійснити максимальний психологічний тиск на європейців, довести до їх відома, що будуть наслідки цього рішення (надання ПДЧ). А якими вони будуть, навіщо пояснювати? Сенс саме в тому, щоб звернути увагу, але пояснимо потім, коли захочемо.
Щодо можливої ізоляції Росії. Минули часи, коли можна було просто ігнорувати позицію Росії. Та й як такої ізоляції Росія наразі не боїться.
Ніхто в Москві не має ілюзій, що Україна й Грузія тепер не увійдуть до НАТО ніколи. Зрозуміло, що це тактичне рішення. Я глибоко переконаний, що Росія послужила скоріше приводом, ніж причиною. Це цілком особлива ситуація в НАТО, розклад сил і боротьба за вплив між Європою й Америкою. Заводієм є Франція, яка торгується за умови свого повернення до військової організації. І в цій торгівлі Франції абсолютно непотрібні Україна, Грузія й інші побічні елементи, які їй заважають на даний момент. Тому не потрібно переоцінювати чинник Росії. Але при цьому недооцінювати також не варто. Бо загалом кажучи, це перший випадок за дуже тривалий період, коли позиція Росії якось вплинула на ухвалення таких важливих рішень. Тому що досі позиція Росії як би ігнорувалася.
Щодо впливу слів Путіна на образ Росії в Україні. Це інша історія. Звичайно, я дуже засмучений, що Путін публічно говорить такі речі, які витекли. Таке говорити не можна. Про таке можна думати. Можна навіть робити щось у напрямку цих думок, але говорити цього не можна.
ДО РЕЧІ
Коли верстався номер, стало відомо, що польський президент спростував повідомлення Рейтер про те, що в інтерв’ю цьому агентству в середу він нібито пов’язав питання скасування польського вето на переговори між ЄС та Росією з приєднанням Грузії та України до ПДЧ. Як повідомило агентство ИТАР-ТАСС, Лех Качиньський припустив, що його слова невірно витлумачили. На його думку, непорозуміння викликав пасаж, у якому він запевнив, що Польща «обов’язково» буде «вести переговори з Москвою, намагаючись знизити рівень взаємної недовіри, однак поки рано говорити про те, що стратегічні переговори між ЄС і Росією буде розблоковано в найближчому майбутньому».
