Тринадцять років тому, 26 квітня 1986 року справдилося страшне пророцтво давніх. «Зійшла зірка над рікою Прип'ять» і пролунав вибух, що вразив усе навколо на тисячі кілометрів.
Про аварію на Чорнобильській атомній станції Україні доведеться пам'ятати ще не одне десятиріччя. Тільки за офіційними даними число потерпілих становить 3235984 особи. Понад тисячу дітей хворі на рак щитовидної залози й з кожним днем рівень захворюваності збільшується. Радіація, що поширилася непередбачуваним чином, впливає на генотип людини, й ми ще не можемо повною мірою оцінити наслідки катастрофи...
Але в наших силах допомогти прожити ще трохи тим, хто в ніч на 27 квітня знаходився в пеклі станції й, рятуючи нас з вами, втратив назавжди здоров'я.
Незважаючи на чинне законодавство, згідно з яким лікування й медичні препарати інваліди Чорнобиля повинні отримувати безкоштовно, у більшості клінік та аптек «чорнобильцям» відмовляють. Більше п'яти місяців інваліди не отримують так звані «хлібні гроші» для придбання необхідних продуктів харчування радіопротекторної дії. Майже півтора року не виплачуються кошти на транспортні витрати, тоді як більшість інвалідів не можуть пересуватися самостійно.
«Коли сталася аварія, я працював у будівельному управлінні Чорнобильської АЕС, — розказує голова Спілки інвалідів-чорнобильців, інвалід першої групи Сергій Красильников. — Пізно вночі нас викликали на роботу й відправили на станцію. Внаслідок отриманої дози опромінення я став інвалідом першої групи і втратив ноги. Незважаючи на хворобу, мені необхідно виростити й «поставити на ноги» двох дітей 8 й 9 років. Пенсії у 140 гривень для цього недостатньо. У такому ж становищі перебуває більшість моїх колег. Так, наприклад, у одного члена нашої організації, котрий чергував у ніч аварії на станції, а сьогодні інваліда першої групи, у 16-річної дочки лікарі запідозрили рак щитовидної залози. Поки що діагноз не встановлено, але якщо він підтвердиться, Володимиру знадобляться гроші на лікування дитини. Де він зможе їх дістати?
Добре розуміючи, що держава не може оплатити всіх витрат чорнобильців, наша організація вже кілька років поспіль намагається втілити в життя проект забезпечення інвалідів посильною роботою. Якби створили хоча б одне підприємство, на якому можна було б трудитися у міру своїх фізичних можливостей, інваліди не тільки заробили б собі «зайву копійку» на життя, а й принесли користь державі. Але для цього нам потрібна підтримка виконавчої влади, якої сьогодні, на жаль, немає.
Тому інваліди-чорнобильці позавчора ввечері в палаці культури Київського авіазаводу зустрілися з головою Комітету ВР з питань соціальної політики та праці Євгеном Марчуком. «Щодня інвалідам Чорнобиля доводиться стикатися з проблемами, які не розв'язуються, — сказав кореспондентові «Дня» Сергій Красильников. — Ми попросили народного депутата Євгена Марчука зустрітися з нами, оскільки тільки очолюваний ним комітет ВР може нам реально допомогти».
