Рішення про це було ухвалено на черговій сесії міської ради. Ім’я Брежнєва віднині носитиме безіменний проїзд, розташований між вулицями Іжевська та Житомирська в Амур-Нижньодніпровському районі міста. Слід зауважити, що останніми роками на карті міста знову з’явилися назви вулиць та інших об’єктів, що носять імена соратників Л.Брежнєва — першого секретаря ЦК КПУ Володимира Щербицького та міністра внутрішніх справ СРСР Миколи Щолокова. Ностальгія за брежнєвськими часами давно мучить і владу Дніпродзержинська — міста, де за офіційною версією народився й виріс майбутній генсек. Торік депутати Дніпродзержинської міськради надали ім’я Брежнєва Палацу культури імені Горького, а цього року постановили відремонтувати брежнєвський монумент. Цікаво, що на згаданій 20-й сесії Дніпропетровської міськради планувалося перейменування вулиць, що носять імена більшовицьких лідерів, причетних до організації Голодомору. Вулицю Косіора пропонували перейменувати на вулицю Бульварну, вулицю Чубаря на вулицю Лоцмана Г.Омельченка, а вулицю Постишева на вулицю Героя Радянського Союзу В.Попкова. Проте, щоб уникнути політичних дискусій, народні обранці вважають за краще перенести це питання на наступну сесію міської ради й розглянути його через місяць.
«Мене вже не дивує подібна поведінка представників нинішньої влади, — сказав глава обласної організації Української народної партії Анатолій Сокоринський. — Серед них чимало колишніх номенклатурних працівників — учорашні комсомольці й комуністи. Вони збираються йти вперед з головою, оберненою назад, і їм дуже хочеться повернутися в минуле. Саме тому чиновники й депутати проштовхують подібні перейменування, присвоюючи вулицям імена Брежнєва та його друзів. У той же час, вони бойкотують указ Президента В.Ющенка про усунення тоталітарної символіки й назв, хоча цього указу ніхто не скасовував». Інший представник громадськості, координатор «Громадського активу Дніпра» Василь Сухов, називає поведінку депутатів «боязкою». «Допустимо, вони вирішили назвати одну з вулиць ім’ям дорогого їм земляка — колишнього Генсека ЦК КПРС Л.Брежнєва, — міркує він. — Але чому влада обрала для цього нікому не відомий, безіменний проїзд на околиці міста? Цим усе сказано! Якби Брежнєв був дійсно видатною особистістю, то назвати на його честь слід було б вулицю або площу в центрі міста. Проте депутати чудово розуміють, що їхнє рішення викличе невдоволення багатьох городян, які не забули, хто затіяв війну в Афганістані, саджав інакодумців у «психлікарні» й розвів у країні масову корупцію».
Разом із тим вчинок Дніпропетровської міськради говорить про більше, ніж боягузтво, — про незроблену вчасно суспільну роботу. Адже чим «знаменитий» час Брежнєва, крім війни в Афганістані та тотальної корупції? Саме в ранній період його правління почалася друга хвиля репресій проти української інтелігенції. На початку 1972-го року — рівно 40 років тому — були заарештовані Василь Стус, В’ячеслав Чорновіл, Євген Сверстюк, Іван Світличний, Іван Дзюба — ті особистості, які уособлювали собою прогресивну українську думку. Рішення назвати вулицю, нехай навіть тупикову, ім’ям Брежнєва в ті дні, коли повинні вшановуватися переслідувані ним українці, — це верх цинізму і безпам’ятства чиновників. Але ж природа не терпить порожнечі. Якщо на зміну старим радянським пам’ятникам не приходять змістовні українські символи, то звільнене у свідомості місце займає «кітч». Ось і виходить, що поки частина українських міст займається ребрендингом і пошуком креативних ідей, Дніпропетровськ перетворює себе у заповідник «совкізму».
Продовження теми на стор. «Суспільство»
