Сталось непоправне, хоч і передбачуване. Ті, кого древні називали чернь, одним помахом руки відкинули запропоновану допомогу розумного, що міг би подбати за усіх (в т. ч. і за них) та пішли за тими, хто більше локшини начіпляв на їхнi вуха, хто краще збрехав, хто ближче до них розумово, морально і навіть антропологічно. За тими, чию мову вони краще розуміють. Щоб виправдати себе і свої дії вони декілька місяців до виборів, щоб жахнути один одного, бекали ка-ге-бе, ка-ге-бе.
Та тепер неважко передбачити наслідки від їхнього примітивного мислення і дій. Досить скласти голоси усіх тих, хто проголосував за претендентів, що опинилися на 2, 3 і 4 місцях. І уже не потрібно буде жахати один одного. Зазнають і шани, і пенсії, і привілеїв і ті, що виглядають і з-під Головної булави, і ті, що з- під звичайної булави. Наїдяться хліба і знедолені тепер. Не довго чекати.
А порятунок був так поряд, так доступний. Варто було лише трохи подумати. Якби усі пенсіонери, інваліди, безробітні, окрадені долучили свої голоси до тих розумних, що проголосували за розумного і порядного Євгена Марчука, то порятувались би самі і врятували б державу. Але вони зрадили його, хоч він і дбає про них щодень як голова комітету Верховної Ради. Соромно і образливо.
Уже після виборів влітку 1994 р. я дійшов висновку, що демократія — то не для нашого народу. Ми в своїй масі не прибалти і не поляки. Тому і жити ніколи так не будемо, як вони. Ми можемо стати нацією лише в одному випадку — коли біля керма опиниться національно свідомий диктатор, що вкладе національну ідею не лише в голову кожного українця, але і в мізки кісток його. Бо інакше вони своєю масою сунуть до прірви і штовхають і тих, хто бачить згубність їхнiх кроків. Але їх більшість. Дурних завше більше. Тому їх легко обманути. Хитрі та цинічні люди придумали для такої категорії людей і спеціальні газети, які вони розхватують, як бальзам для своєї душі. Які недорогі, пропонуються на кожному кроці, сторінок багато (обов'язково фото голої баби), а читати нічого. Але це мислячій людині такі газети не цікаві, а «пересічному» — лише подавай.
