У переддень Нового року сесія Дніпропетровської міськради після тривалого зволікання відвела земельну ділянку під будівництво кооперативного будинку для постраждалих від вибуху газу на житмасиві «Перемога». Рішення про це було прийняте депутатами без всілякого обговорення — одним із пунктів у довгому списку подібних землевідводів. Проте здивування в преси викликав один нюанс — судячи з документів, під забудову потерпілим виділили... спортивний майданчик одного з дніпропетровських ВНЗ. Голова житлово-сімейного кооперативу «Мандриковська, 127» Лілія Шаповалова, яку на сесію не запросили, лише втомлено зітхнула, почувши цю новину. «Щодо цього, — зазначила вона, — я розмовляла з керівництвом міста буквально вчора. Наскільки мені відомо, на відчуження землі необхідна письмова згода не тільки ВНЗ — хіміко-технологічного університету, але й Міністерства освіти, однак, нічого подібного поки що немає. Крім того, якраз під спортивним майданчиком проходить газова труба, про що вже писала преса. Щоправда, мер і його заступник обіцяли все улагодити — вони завіряють, що «Дніпрогаз» може прокласти іншу магістраль, в обхід виділеної земельної ділянки». Самого майданчика розміром у 16 соток, за словами Лілії Володимирівни, ледве вистачає для того, щоб поставити двопід’їздний житловий будинок. Прибудинкової території практично не залишається, оскільки поруч деяка компанія будує свої будинки, а з іншого боку — впритул розташований склад. Багато питань викликає й перспектива самого будівництва кооперативного будинку. Поки впродовж двох із половиною місяців тривала тяганина із землевідводом, почалося зростання цін на будівельні матеріали — фахівці стверджують, що найближчим часом вони можуть подорожчати ще на 30—40%.
Тим часом, за словами голови, будувати кооперативний будинок виявили бажання 85 сімей, що раніше проживали на Мандриківській, 127. Не виключено, зазначає вона, що з’являться й інші бажаючі. Річ у тім, що найбільші компенсації отримали мешканці зруйнованого вибухом третього під’їзду. Мешканцям інших дісталися не такі значні суми — їх вистачає лише на придбання квартир на вторинному ринку та на ремонт. Сам вигляд цих квартир, обшарпаних під’їздів і брудних дворів діє на людей гнітюче. «Наш будинок, — розповідає Лілія Шаповалова, — був новий і доглянутий, у дворі було чисто, там росли дерева й квіти. До того ж, будинок був розташований в одному з найкращих районів міста, на набережній Дніпра. Не випадково, багато мешканців довго не зважувалися купувати інші квартири і, походивши містом, в результаті вирішили вступити в новий кооператив». Деякі з них, у кого є така можливість, поселилися в близьких родичів, інші на час купили однокімнатні квартири, треті досі жили в готелях, але в найближчі дні їм доведеться звідти виселятися, оскільки місцева влада заявляє, що більше немає можливості оплачувати мешкання. «Багато хто згадує, — зазначає голова ЖБК, — як Президент В. Ющенко на зустрічі з постраждалими закликав будувати новий кооперативний будинок і обіцяв, що на час будівництва держава оплачуватиме наше проживання на знімних квартирах». «Шкода, — засмучується Лілія Шаповалова, — що тоді ми не записали його промову на диктофон. Адже тепер дніпропетровські керівники заявляють, що не пам’ятають таких слів Президента. Більше того, нам нерідко нагадують, що розплатилися з нами сповна, а тому, мовляв, час і честь знати».
