Завтра в Києві почнеться дискусія «Проблеми перерозподілу власності та легалізації тіньових капіталів в Україні», організована Центром економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова. Тема вельми актуальна. Однією з найбільш значущих подій минулого тижня стало звернення Президента України до парламенту, в якому дуже помітне місце було відведено детінізації української економіки. За оцінкою незалежних вітчизняних експертів рівень тінізації в Україні знизився з 43% у 1997 році до 35% у 2003-му, хоча іноземні фахівці з України, як і раніше, кажуть про 50%. Радник Президента Анатолій Гальчинський вважає, що зараз ситуація покращується, але те, що третина економіки усе ще перебуває в тіні, залишається, на його думку, однією з головних проблем. І не випадково одночасно з посланням Верховній Раді Л. Кучма подав і законопроект про легалізацію й амністію тіньових капіталів, які необхідно провести вже цього року.
Серед головних аргументів Президента на користь амністії — думка про те, що одним із найнебезпечніших наслідків тінізації є її вплив на криміналізацію суспільства. Як наголошено в документі, «подальше обмеження впливу чинників тінізації економіки не може базуватися тільки на силових методах, які справляють тимчасовий ефект». Законопроект, поданий Президентом, передбачає звільнити від кримінальної й адміністративної відповідальності громадян, які добровільно зареєструють доходи, з яких не було своєчасно сплачено по датки. Ця «амністія не може поширюватися на фінансові ресурси, отримані внаслідок злочинів проти людини та безпеки держави, зачіпати осіб, стосовно яких було порушено кримінальну справу, а також засуджених». Природно, готуючи відповідні документи, вчені, фахівці Мінфіну й Мінекономіки прораховували обсяги додаткових коштів, які можуть бути залучені до економіки. На думку заступника директора Департаменту податкової та митної політики Мінфіну Юрія Карпова, за умови прийняття Верховною Радою відповідного закону обсяг легалізованих коштів становитиме пристойну суму. «За оцінками експертів, до України може повернутися орієнтовно 3—5 мільярдів гривень. І це будуть реальні інвестиції у вітчизняну економіку. Ще один позитивний момент — зростання податкових надходжень до бюджету. Як відомо, умовою легалізації є переказ коштів на рахунки банків на території України, а також сплата 10% податку з суми легалізованих капіталів», — зазначив Карпов. На думку Л. Кучми, на процес легалізації тіньових коштів необхідно дивитися набагато ширше і враховувати, що «крім фінансового ефекту, амністія тіньових капіталів може стати кроком до формування «економіки довіри».
Остання теза для українського суспільства дуже важлива. Як відзначав під час підготовки послання Президента один із провідних координаторів цієї роботи Трохим Ковальчук, у переліку причин надмірної тінізації економічної діяльності потрібно відверто поставити на перше місце «тіньову політику й неприхований антагонізм гілок влади, а звідси — відсутність необхідної послідовності в діях державного керівництва». Як вважає Ковальчук, «тіньова політика» набула масштабів національної епідемії й аж ніяк не кращим чином впливає на економічні пріоритети та дії виконавчої влади. На думку експерта, не випадково нині застосовний не тільки термін «тіньове судочинство», а й відповідна практика.
Водночас, попри всі наявні негативи, тіньову економіку не можна вважати суцільним прокляттям країни. Важко спростувати думку багатьох експертів про те, що «тінь» забезпечила людей додатковими робочими місцями, підвищила реальні доходи населення, розширила попит і, відповідно, виробництво товарів народного споживання. За оцінкою директора НДІ економічного розвитку Київського національного економічного університету Володимира Бородюка, за роки перебудовних процесів в Україні тіньова економіка виробила понад $200 мільярдів валового продукту, і це збільшило середні доходи населення приблизно вдвічі. 2001 року сумарний обсяг споживання товарів і послуг населенням України становив понад 220 мільярдів гривень, що перевищувало весь ВВП. Тільки на купівлю житла щорічно витрачається понад 20 мільярдів, а статистика свідчить про суцільну бідність 90% населення. Проте Україна в цьому плані не самотня. За оцінками Організації економічного співробітництва і розвитку, тінізація економіки у світі за останні п’ять років зростала щорічно на 6,2%, а загальний економічний підйом становив у середньому 3,5%. Стосовно нашої країни така тенденція, очевидно, ще справедливіша. На думку Т. Ковальчука, це пояснюється тим, що тут втілюють у життя всі рекомендації й досягнення сучасного менеджменту, робочу силу оплачують за дійсною її вартістю, застосовують усі необхідні моральні та матеріальні стимули праці. Звідси висновок вченого: в тіньовому секторі «ринкові реформи реалізовані ефективніше, ніж це зроблено на легальному рівні».
Отже легалізувавши тіньові прибутки, українська економіка може розраховувати ще й на притік кращого, реалізованого на практиці досвіду організації управління. Здавалося б, аргументів «за» вистачає. І все ж таки успіх чергової спроби повернути тіньову економіку «у країну» сьогодні ще не виглядає очевидним. Найактуальніше питання, що хвилює реформаторів, полягає в тому, щоб знайти носія політики детінізації, а точніше — соціальну базу для її здійснення. Загальновизнано, що державний чиновник для цієї ролі абсолютно не годиться, оскільки він часто органічно інтегрований у тіньовий процес. Чи підтримає ініціативу уряду та Президента український бізнес, який широко репрезентований у парламенті, чудово обізнаний про всі можливі й неможливі тіньові схеми та знає реальну ціну детінізації як для себе, так і для держави?
Народний депутат і голова наглядової ради Української газової асоціації Геннадій Руденко у розмові з «Днем» розповів про те, що в парламенті знаходяться не тільки президентський, а й кілька інших законопроектів із цього питання. Він вважає, що всі вони пройдуть перше читання. А у другому читанні депутати виберуть із них усе краще і зроблять максимально прийнятний варіант. «Моя позиція, — каже Руденко, — тіньовий капітал, який державі нереально контролювати, слід легалізувати. Від цього держава тільки виграє». На думку депутата, для оподаткування таких капіталів потрібно встановити мінімальний відсоток (2—4%, але не більше), який би відповідав курсу на легалізацію заробітної плати, здійснюваному в ході податкової реформи. «Тіньові схеми «коштують» 2— 3%, тому легальна практика має бути конкурентнішою, щоб вибити тіньові переваги, запобігти виведенню грошей з країни та наповнити її капіталом».
Член комітету з питань фінансів і банківської діяльності Віталій Хомутинник у розмові з «Днем» зазначив, що стосується ставки оподаткування на легалізований капітал, то тут він вважає за можливе дискусію та переговори всіх зацікавлених сторін, включно з бізнесом. На його думку, 10% — це максимально можлива ставка, щоб досягнути необхідного ефекту. А мінімум — це 5%. «У цих рамках потрібно знайти оптимальну точку та приймати закон із тим, щоб він міг набути чинності хоча б 2005 року, — пропонує Хомутинник і наголошує: — Досі для цього не вистачало політичної волі». Народний депутат упевнений, що успіх цьому законопроекту мають забезпечити два основних чинники: низький відсоток оподаткування та тверді гарантії безпеки для тих, хто легалізував свої доходи. «Причому головне — саме гарантії», — зазначає Хомутинник.
Народний депутат Юрій Кармазін ще не знайомий із деталями президентського законопроекту, але вважає, що цей закон «проходитиме нелегко». Він також посилається на те, що кримінальну відповідальність за несплату податків ніхто не скасовує і звертає увагу на подвійний підхід, згідно з яким законослухняні громадяни повинні сплачувати податки за однією ставкою («по повній програмі»), а ті, хто приховував доходи в «тінь», тепер сплачуватимуть за іншою. На думку Кармазіна, Президент, намагаючись досягнути детінізації економіки, робить тільки півкроку, оскільки цю проблему треба було вирішувати в комплексі. «На його місці я би ліквідував причину, а не боровся з наслідками, — сказав «Дню» народний депутат, — цілком переглянув би політику адміністрування податків, включно з митними зборами та вільними економічними зонами. Якщо закрити всі ці щілини, тоді можна буде боротися далі...». Кармазін передбачає, що закон буде прийнято нинішньою більшістю, але жодного серйозного повернення капіталів до України «не буде й бути не може». Він стверджує, що до закону слід внести кримінальну відповідальність за вкрадене, за штучне доведення підприємств до банкрутства, оскільки пропоноване — лише частина того, що потрібно зробити.
Як сказав «Дню» керівник компанії «Юранко трейдінг лімітед» Вадим Гуржос, закон про легалізацію тіньових доходів дещо запізнився і не є сьогодні таким актуальним. «На сьогодні всі капітали, які потрібно було легалізувати, вже легалізовані, — стверджує підприємець. — Для цього існує досить багато схем. Ними давно всі скористалися. Хоча цей закон, звісно, бажано було б мати. І влада робила певні спроби. Але тих, хто тоді скористався легальними можливостями отримати амністію, можна перерахувати буквально по пальцях».
Народний депутат Ігор Шкіря, якого «День» відшукав на його окрузі в Донецьку, також вважає, що цей закон треба було приймати раніше. Водночас, на його думку, більшість тіньових капіталів в Україні отримана не злочинним шляхом. «Просто в нас, як і в усьому світі, бізнес намагається уникнути податків, якщо вони зашкалюють, — розповідає депутат, — а податки були просто задушливі — багато підприємств і не вижили б, якби не уникали податків. Тому такий закон слід приймати. І він має дати бізнесу сигнал: законодавець дотримуватиметься встановлених правил гри». На думку Шкірі, найбільш зацікавлений інвестор — вітчизняний, і він дасть до бюджету країни значні легальні кошти, якщо цей закон приймуть. Депутат закликає змиритися з тим, що легалізовані капітали оподатковуватимуть істотно меншими податками, ніж інші... «Інакше ми не вийдемо з тіні, і будемо там ще довго».
