Учора в Хмельницькому відбулася презентація 5492-го номера газети «Україна». Характерною особливістю події є те, що передостанній номер «України» при редагуванні Михайла Грушевського «пішов у світ» у далекому 1920 році у стародавньому Кам’янці-Подільському, останній столиці УНР.
«Повертаємо газету державі», — не без амбіцій заявив для «Дня» «отець-натхненник» непересічного медіа-проекту, ветеран преси Михайло Василашко. Каже, що цю ідею він виношував ще відтоді, коли студентом писав реферат і вперше побачив у архівах укриті пилом часу примірники «України». Нарешті, за участю ще трьох ентузіастів — Лариси Гнатишко, Петра Маліша і Олександра Хмиза — втілив оцей давній задум у перший 8-шпальтовий номер великого формату. На першій сторінці — уривки з публікацій у передостанніх номерах: «Універсал Української Центральної Ради», «Війна з Московщиною», «Діяльність Правительства», «Іван Гонта»...
«Будемо й надалі робити передруки з тодішньої «України», аби давати читачам уроки з історії», — говорить головний редактор Петро Маліш, зазначаючи, що «ілюзії для нас чужі, не знаємо, що буде далі». Мовляв, воліли показати людям: «Оце вона, газета наших колег-попередників. Будемо відстоювати державність, не підтримуючи ні жодну із політичних сил, ні владу. Одначе і в опозиції не будемо». А де ж тоді?..
Газету зареєструвала Лариса Гнатишко. «Бо, коли всі пішли до управління у справах преси, тільки я випадково взяла із собою паспорт», — пояснює пані Лариса, яку тепер колеги називають «олігархом».
На перші номери «подали» скромні трудівники малого бізнесу. «Заможніші, до яких зверталися, відбулися обіцянками й тільки. Так само, як заможніші, — й місцева влада», — говорить творчий колектив. Хоча у 5492-му числі — інтерв’ю з губернатором Іваном Гладуняком під повчальною назвою «Добробут сам до хати не приходить...». М. Василашко має інформацію, що губернатор опікується іншим виданням, що тільки-но з’явилося в інформаційному просторі краю.
До речі, і презентація відбулася у закладі громадського харчування, власник якого перебуває у конфлікті з місцевою владою: та чомусь не бажає укладати з ним угоди щодо продовження терміну оренди будівлі (поки що — комунальної власності), що на найпожвавленішому перехресті Хмельницького. На презентації нікого з упорядників помічено не було. «Хоча й запрошували», — згадує Лариса Гнатишко. Отож місцеві спостерігачі, вітаючи «Україну» та її теперішніх творців, складають прогноз, що й вони вступлять у конфлікт на боці скривдженого підприємця і не тільки його одного.
«Будемо відстоювати інтереси представників малого бізнесу», — заявляє Михайло Василашко. Хоча й він, як і головний редактор Петро Маліш, не знає, «що буде далі». Примірник «України» надiслали Вікторові Ющенку із приязною пропозицією: прийміть, Вікторе Андрійовичу, газету, орган Президента. Хай, звертаються вони, писати «Україну» продовжать київські «пси демократії», а вони, хмельницькі, згодні на те, аби тут видавати додаток до неї.
Щиро сподіваючись, що їхня пропозиція буде запитана, натхненно працюють над 5493-м числом «України». «На весь розворот будуть матеріали про перебування Віктора Андрійовича у Донецьку. Ще — аналітична стаття про те, чому Грушевський і Центральна Рада не змогли втримати владу», — говорить про найближчі плани Петро Маліш. Передбачає, що це, 5493-е число, «піде у світ» 29 липня...
