Дуже жорсткий, щоб не сказати жорстокий, анекдот, але, як то кажуть, на злобу дня. На зустрічі з виборцями кандидат у депутати парламенту говорить: «Ми хочемо, щоб усі люди були багатими». «А куди ж подінуться бідні?» — запитують виборці. «А бідні всі повмирають...» І дійсно, лише за шість морозних днів в Україні замерзли 220 людей. Та й загалом процес скорочення населення нашої постійно «дорослішаючої» країни зупинити не вдається. Загалом за місяць, з 1 листопада до 1 грудня минулого року, нас поменшало на 30 тисяч осіб. Тепер Україна — це менш як 46,96 мільйона людей, повідомляв сайт Держкомітету статистики. Звісно, кількість українців скорочується здебільшого за рахунок немолодих людей, які, незважаючи на певне підвищення пенсій, залишаються найбіднішою частиною суспільства (середній розмір пенсії становить 384 грн.). Чи будуть у їхньому житті якісь істотні зміни?
Незадовго до Нового року уряд затвердив стратегію розвитку пенсійної системи, відповідно до якої загальнообов’язковим державним пенсійним страхуванням мають бути охоплені всі працюючі громадяни України. Проте сенс цього документа, швидше, в іншому. В Україні, як і в деяких інших країнах, щорічно не в кращий бік змінюється співвідношення між так званим самодіяльним населенням, тобто працездатними людьми, які мають заробіток, і непрацездатними, зокрема й пенсіонерами за віком, яким суспільство зобов’язане забезпечити нормальне існування. У результаті державі дедалі важче виконувати цю місію. І згадана стратегія спрямована саме на зміцнення фінансової стабільності пенсійної системи, а також на впровадження накопичувальної системи пенсійного страхування та подальший розвиток недержавного пенсійного забезпечення. Нині, у зв’язку з гальмуванням зростання економіки, бюджет Пенсійного фонду виживає лише завдяки дотаціям iз держбюджету. Як стверджує міністр праці та соціального забезпечення Іван Сахань, «темпи зростання пенсійних виплат значно перевищують темпи зростання заробітної плати. Внаслідок такої диспропорції вперше в загальних прибутках населення питома вага пенсій і соціальних виплат перевищила прибутки від оплати праці». На думку міністра, бюджет Пенсійного фонду вдасться стабілізувати лише 2008 року, якщо в Україні не буде економічних криз. Сахань підкреслює, що середня пенсія в розмірі 384 грн. може бути тільки при зарплаті не менш як 1300 гривень. «Ми маємо сьогодні 850 грн. заробітної плати, й через це вся піраміда стоїть не так, як має стояти», — стверджує головний опікун непрацездатного населення країни.
І тут варто повернутися до вищеназваної стратегії й підкреслити, що в цих умовах вона в основному розраховує на недержавну систему пенсійного забезпечення, за якою майбутнi пенсіонери мають ще з юності самі піклуватися про свою старість, сплачуючи частину своєї зарплати до недержавних пенсійних фондів, обов’язком яких є не просто зберігати, а й примножувати ці кошти.
Як це зробити? У розвинених країнах задача вирішується без великих зусиль: фонди вкладають гроші в найбільш прибуткові акції й облігації, а нерідко й прямо інвестують перспективні проекти у власній країні або за кордоном. Люди цим організаціям довіряють, і тому вони є найбільшими у світі інвесторами, істотно обганяючи навіть великі банки.
На жаль, в Україні пенсійні фонди ще в зародковому стані. Їм не дуже довіряють люди, які були свідками або, можливо, жертвами грандіозного трастового обману. Їхню ініціативу жорстко обмежує держава, яка також обпеклася на трастовому молоці. І ця тенденція поки не зникає.
Нещодавно Президент підписав закон, який обмежує можливості недержавних пенсійних фондів і страхових компаній розміщувати свої резерви й активи. Найближчим часом його опублікують. Нагадаємо, що цей документ, ухвалений Верховною Радою 15 грудня минулого року, заборонив названим структурам вкладати страхові резерви в цінні папери без рейтингу за національною шкалою, а також у банки, що не мають заповітної оцінки. Точніше, рейтинг таких цінних паперів і банків повинен мати інвестиційний рівень.
Закон буквально шокував працівників пенсійних фондів, для яких тепер стали недоступними відразу декілька досить поширених і вигідних фінансових інструментів. Це, вважають експерти, утруднить виконання зобов’язань перед клієнтами, оскільки інвестиційні можливості структур, покликаних приумножувати кошти майбутніх пенсіонерів, будуть істотно обмежені, й вони будуть змушені вкладати кошти не в найперспективніші цінні папери.
Але піти нехай і з нерозвиненого фондового ринку, до чого так званих пенсійників штовхає держава, й набити портфелі самою нерухомістю, банківськими металами й депозитами не вийде, адже тоді складно буде виконати вимоги по диверсифікації ризиків, що висуваються тією ж державою.
Більшість пенсійників вважають, що над їхнім бізнесом нависла дуже серйозна загроза. Набрання чинності законом може зупинити розвиток ринку недержавного пенсійного забезпечення в Україні, викликати занепад діючих недержавних пенсійних фондів, і, у свою чергу, призвести до втрати пенсійних накопичень і розчарування населення в системі недержавного пенсійного забезпечення. «У ситуації, коли навантаження на солідарну систему у зв’язку зі стрімким старінням населення зростає, створення такої ситуації просто неприпустиме», — зазначається у зверненні народних депутатів, які, мабуть, не голосували за згаданий вище закон. Чи варто, як то кажуть, тепер руками махати? Народний депутат Валерій Альошин у цьому не сумнівається. «Я збираюся подати відповідний законопроект, аби відстрочити набуття чинності цими нормами або пом’якшити їх», — говорить він. І дійсно, не варто створювати додаткових загроз системі недержавного пенсійного забезпечення, що ще практично не народилася. Пенсіонер і в цьому сегменті має бути захищеним державою. І кепсько, коли він опнняється не за щитом, а на ньому.
