Кожен, хто читає новини в Лондоні чи в Україні, усвідомлює, що світова фінансова система переживає період кардинальних змін. Сувора реальність полягає в тому, що, мабуть, ніхто і ніде не захищений від фінансової кризи, і хоч її пік, імовірно, вже минув, перед усіма нами, як і раніше, стоять дуже серйозні економічні виклики. Крім того, політики, регулятори, фінансисти, а також широкі верстви населення в багатьох країнах все ще повинні вирішити, яким шляхом продовжувати рух уперед. Фундаментальне питання полягає в тому, щоб визначити, що ж саме необхідно робити, аби криза не повторилася, — і потім зробити це.
Дехто піддавав сумніву продовження існування Лондона як світового фінансового центру, особливо при наявності таких центрів в Азії, як Гонконг, Сінгапур і Токіо. Хоч Азія, безсумнівно, бачила період могутнього підйому, і певною мірою відбувся зсув світового центру тяжіння на схід, Лондону (і Нью-Йорку) нема чого боятися, адже абсолютний розмір економічного пирога згодом збільшується. Лондон завдяки своєму розташуванню у світових часових поясах, підтримці англійського комерційного права і наявному величезному запасу як капіталу, так і досвіду та знань, продовжує показувати стійкість у складних ринкових умовах. Візьміть, наприклад, Лондонську біржу: ринки залишаються ліквідними і відкритими для ведення справ під час фінансової кризи. Лондонська фондова біржа продовжує забезпечувати доступ до найбільшого ринку акціонерного капіталу у світі. На її майданчиках успішно отримали прибуток більше компаній, ніж на будь-якій іншій біржі, вона пропонує відмінний вибір як спектру доступних ринків, так і способів виходу на ці ринки.
Оскільки я є послом індустрії фінансових послуг, що базуються у Великій Британії, мій візит до України, безсумнівно, мав на меті привернути увагу до Лондонського Сіті як до світового фінансового центру, який вибирають українські компанії, зацікавлені в міжнародних фінансових та консалтингових послугах. Але мій візит в Україну не обмежується лише Лондонським Сіті та Лондонською біржею, аж ніяк. Головним спонукальним мотивом було бажання допомогти укріпити зв’язки між нашими двома країнами. Для Великої Британії Україна є найважливішою країною Східної Європи і країною величезних можливостей, а також, прямо скажемо, викликів.
Міжнародні компанії — як власне британські, так і ті, що базуються у Великій Британії, — чітко усвідомлюють, що поряд зі зрілими ринками ЄС існують такі країни, як Україна, які пропонують обіцянку потужного зростання, коли здійсняться реформи. І зрозуміло, що згодом і при досягненні необхідних умов членства Україна буде природним кандидатом для тісніших офіційних зв’язків з Європою.
Різноманітні іноземні інвестиції — від роздрібного фінансового, страхового і пенсійного бізнесу, які є складовою частиною Сіті, до різних галузей промисловості, яка виробляє товари народного споживання, — чекають відповідного моменту. Компанії, що прагнуть бути сильними європейськими гравцями, чітко усвідомлюють: майбутнє — в Україні, з її майже п’ятдесятьма мільйонами жителів, з успішною і стабільною економікою, яку підтримує передбачувана, справедлива і прозора система влади. Це той виграш, до якого ми всі прагнемо, і та мета, на досягнення якої ми всі працюємо.
Велика Британія вже є ключовим інвестором в Україну, і хоч український фінансовий сектор ще відносно молодий, зараз настає поворотний момент. Українські компанії та організації приходять у Велику Британію, має місце і зворотний процес: ми вступаємо в період великих можливостей, але ключ до стимулювання зростання — економічні реформи. Крім того, для забезпечення свого успішного майбутнього як повного життя демократії Україні необхідний період стабільності для втілення в життя цих реформ. Довгострокові перспективи українського бізнесу також залежать від подальшого успіху таких реформ.
Я відвідав Україну, щоб продемонструвати підтримку українському народові (мій дід, до речі, родом з України) і підкреслити важливість виконання Україною взятих на себе зобов’язань перед МВФ, ЄС та іншими партнерами. Але, передусім, — у часи важких економічних випробувань — я хочу пообіцяти Україні успішне майбутнє, якщо вона зможе успішно подолати всі перешкоди на шляху проведення реформ.
У певному сенсі мотив цього абсолютно егоїстичний: тоді як двостороння торгівля складає зараз близько 750 млн. фунтів стерлінгів у рік, будь-яке поліпшення цього показника буде як на благо України, так і на благо Великої Британії.
