Уряд України, що постійно бореться з дефіцитом бюджету, вперше за роки незалежності нарешті зважився звернутися до своїх громадян за кредитом на порівняно невелику суму — 400 млн. гривень. У середу Кабмін ухвалив постанову, згідно з якою передбачається випустити казначейські зобов’язання на пред’явника терміном на 24 місяці та поширювати їх виключно на добровільних засадах. Зобов’язання номіналом 50 грн. і річною прибутковістю 16% випускаються вісьмома серіями, причому кожна наступна буде розміщуватися тільки після продажу попередньої. Словом, уряд немовби питає у громадянина: «Ти мені віриш? Тоді дай троячку до зарплати». А після позитивної відповіді йде з таким же запитанням до наступного. І навпаки, при негативній реакції — буде згортати програму як невдалу.
Такому повороту справи, що там казати, може сприяти і кредитна історія України, що стала однією з країн-наступниць Радянського Союзу. «Добровільність» радянських позик відновлення і розвитку, за допомогою яких у розореного війною населення, що ледве чи не наполовину складалося із сімей без чоловіків, забиралися останні гроші, міцно в’їлася в історичну пам’ять. Потім, уже в наш час, довіра до держави підривалася досі не розкритими до кінця аферами із внесками населення до Ощадбанку СРСР і трастових компаній. Не сприяла взаєморозумінню на лінії кредитор — позичальник і піраміда облігацій внутрішньої державної позики України, що підірвала довіру іноземних інвесторів, але наклала відбиток і на настрої населення. Не можна не пригадати і про таке новітнє явище, як банкрутство банків, у тому числі «Слов’янського» та «України», причому в справі останнього явно замішані і представники держави. У результаті, як кажуть банкіри, у держави виходить трохи підмочена кредитна історія.
Недарма ж ініціатор державної позики у населення екс- прем’єр і екс-голова Нацбанку Віктор Ющенко так і не наважився втiлити цю свою широко розрекламовану ідею в життя. Правда, згідно із законом про держбюджет, проведеним через парламент урядом В.Ющенка, у 2001 році на внутрішньому ринку передбачалося розмістити для населення середньострокові облігації ощадної позики на суму 400 млн. грн. зі ставкою прибутковості нижчою за 35% річних. Однак і цьому наміру, як кажуть, не судилося... Цього року держбюджет передбачає випуск на внутрішній ринок короткострокових і середньострокових держоблігацій. Але про те, що передбачається позичати гроші безпосередньо у населення, у ньому не йдеться. Прийняття рішення про випуск такої позики вже після завершення бюджетного процесу може свідчити як про гостру потребу в додаткових надходженнях до державної скарбниці, що мати не дуже збалансований фінансовий план, так і про рішучість влади ще на початку року отримати не тільки політичний (на виборах), але й фінансовий вотум довіри населення країни.
Думки експертів, висловлені «Дню», у цьому питанні істотно розходяться. Президент центру економічного розвитку відомий економіст Олександр Пасхавер, заздалегідь зазначивши, що говорить не як фінансист, а як людина, яка цікавиться довірою населення до політики уряду, впевнено заявив «Дню», що займ у населення буде мати успіх. Оскільки фінансова політика уряду (щодо стабільності гривнi) досить благополучна, щоб повірити такого роду зобов’язанням. Фахівці Інституту економічного прогнозування НАНУ зазначають, що все буде залежати від політичної і економічної стабільності. На думку одного з наукових співробітників, «сьогодні населення уряду не вірить і живе саме по собі, тоді як уряд — сам по собі». Кандидат економічних наук Марія Соколик сказала «Дню»: «Нещодавно я була на Івано-Франківщині. Люди там вже нікому не вірять і не сподіваються, що життя в Україні коли-небудь налагодиться». Тоді ж М.Соколик відзначила, що, згідно з дослідженнями інституту, на руках громадян України, які працювали в тіньовій економіці, знаходиться порядку мільярда доларів США, що не порівняти з відносно невеликими кредитами, що виділяються Україні міжнародними фінансовими організаціями. На її думку, половина цієї суми могла б бути вкладена в економіку, в тому числі якась частина і у казначейські зобов’язання, що випускаються урядом.
Одночасно на думку кандидата економічних наук Світлани Шумської, успіх позики буде залежати від трьох умов. По- перше, держава повинна прийняти зобов’язання викупити свої облiгацiї на першу вимогу власника. По-друге, при викупі облігацій повинен враховуватися рівень інфляції. І, в третіх, прибутки за зобов’язаннями повинні виплачуватися щоквартально. Зазначимо, що за умовами випуску позики ці вимоги задоволені лише частково. Казначейські зобов’язання мають 8 купонів, виплата «виграшу» за якими проводитиметься кожні три місяці після дати випуску і становитиме 2 грн. (що відповідає номінальній ставці 16% річних). В умовах також вказується, що продажну вартість облігацій буде визначати Міністерство фінансів, виходячи з дати продажу. Мабуть, наскільки раніше покупець прийняв рішення, настільки більшим буде дисконт. Правда, рівень інфляції при цьому буде нібито збоку. І якщо він перевищить 16%, покупець може зазнати збитків.
Досить інтригує у світлі конкуренції на ринку банківських депозитів, де ставки для гривневих ресурсів коливаються від 18 до 25%, вміщений у згаданій постанові дозвіл Ощадбанку, призначеному генеральним розповсюджувачем казначейських зобов’язань, залучати до їх розміщення інших торговців цінними паперами. Це відкриває можливість для певного підтасовування при проведенні «фінансового референдуму». Адже замість населення покупцями цих цінних паперів можуть стати банки та інші фінансові організації (при цьому вони зуміють забезпечити собі найвищу прибутковість), тоді як уряд отримає можливість стверджувати про довіру населення до його політики. Тому уряду, стурбованому зараз переважно просуванням своїх фінансових зобов’язань на роздрібний ринок, варто б потурбуватися також і про прозорість підсумків позики, політичне значення якого сьогодні очевидне.
Є ще один момент. Представник Мінфіну нещодавно повідомив Українським Новинам, що Мінфін планує випустити короткострокові і середньострокові облігації з прибутковістю, відповідно, 13-15% і 14-14,5%. Зі слів міністра фінансів Ігоря Юшка, Мінфін планує спрямувати гроші, виручені від продажу облігацій (для юридичних осіб), на погашення випущених раніше цінних паперів і для фінансування витрат бюджету. Словом, можна передбачити народження чергової української піраміди. Тут, до речі, згадується заголовок однієї із статей «Дня»: «Кому віддуватися за бюджет». Якраз через два тижні ця фраза виявилася для тогочасного міністра фінансів Ігоря Мітюкова просто пророчою.
