Все! Я вирішив остаточно!! Іду завтра до жеку!!! Для чого? Ну як для чого? Такі дивні питання у вас виникають, що мені аж незручно. Я подам голові жеку заяву з вимогою, аби Президент, прем’єр-міністр, голова Верховної Ради і лідер опозиції відправилися куди-небудь подалі, куди очі дивляться, але язик не повертається назвати, куди саме.
А до чого тут жек? Знову дивне запитання. А чого ви не запитуєте, до чого тут Окружний адміністративний суд, суддя якого Володимир Келеберда ухвалив рішення про призупинення указу Президента України відносно позачергових виборів? Позов туди подав Блок Юлії Тимошенко, і суддя охоче задовольнив його та ще й заборонив Центральній виборчій комісії проводити будь-які засідання, що пов’язані з організацією позачергових виборів до парламенту. Навіть регіоналам стало незручно, й їхній колишній міністр юстиції Олександр Лавринович визнав, що той суддя помилився, взявши на себе повноваження, котрі належать виключно Конституційному Суду. Втім, БЮТ наполягає на своєму. Так і я буду наполягати: нехай начальник жеку ухвалить рішення про найвищих наших політиків.
Вони вже в нас перетворилися на героїв якоїсь старої комедії, наприклад, славетної «Операції «Ы»», котру нам показують по телевізору знову й знову, а ми все дивимося її й дивимося. Так і політична ситуація повторюється і повторюється. Різниця лише в тому, що Бувалим там був Моргунов, Балбесом був Нікулін, а Боягузом — Віцин. А в нас ролі весь час змінюються. Після нинішнього указу Президента про позачергові вибори Юлія Тимошенко виглядає, наче Віктор Янукович. Почитайте, що він казав тоді й порівняйте із сьогоднішніми аргументами глави уряду. Тоді уряд Януковича заявляв щось про відсутність грошей на вибори, і сьогодні уряд каже, що, мовляв, нема таких грошей. Секретаріат Президента наполягає, що гроші повинні будуть виділені. А найголовніше, що як одні, так й інші використовують суди так, як їм заманеться. У кожної політичної сили є свій суддя, який прийме таке рішення, яке йому скажуть. І чого ж тоді дивуватися, що обіцяна судова реформа не здійснюється? Якщо її втілити в життя, то крутити суддями не буде можливості й тоді доведеться грати за правилами. А якщо ті правила на даний конкретний момент будуть невигідні котромусь з політиків? Ну, тоді йому життя не буде — хоч вішайся. А, може, вішатися не треба? Просто дотримуватися законів, незалежно від того, вигідно це зараз чи ні. Тоді не доведеться трибуни блокувати, пікетувати суди й усувати суддів з посади, аби незабаром їх відновити. Але це все мрії, на жаль, нездійсненні принаймні на сьогодні.
Отож що нам, простим громадянам лишається робити? Правильно — подавати позови до жеку і вимагати від політиків, щоб вони жеківські рішення виконували.
