Як можна створити «позитивну ауру» навколо влади? Це запитання кореспонденти «Дня» ставили не тільки у столиці (див. «День» від 23 квітня ц. р.), але й в інших містах України.
Ігор ЗАПАДЕНКО, радник міського голови Хмельницького:
— Аура — це категорія метафізична. Люди швидше відгукуються на конкретику. Якщо вони переконаються, що кінцевим результатом будь-яких політичних баталій є реальні та корисні справи (підвищилися зарплата, пенсії, запрацював завод, збудували житловий масив і таке інше), то позитивний імідж та підтримка владі практично гарантовані. Основа позитивного іміджу сьогодні — це прагматика і реалізм. До прикладу, для нашого міста ключовою позицією, що може надзвичайно позитивно позначитися на ставленні електорату до влади, може бути реконструкція Чернелівського водогону. Адже проблема водопостачання 260-тисячного обласного центру поступово пересувається з побутової у політичну площину.
Микола КОЗЛОВЕЦЬ, завідувач кафедри філософських і економічних дисциплін Житомирського державного педагогічного університету, кандидат філософських наук, доцент:
— Дійсно, сьогодні найважливіша проблема для влади — це падіння її престижу або, образно кажучи, делегимітизація влади. І, на мій погляд, для його підвищення необхідно передусім поліпшення економічної ситуації і зростання добробуту громадян через підвищення пенсій, заробітної плати, стипендій, інших суспільних гарантій. A ще влада, як це часто декларується з її боку, повинна бути реально прозорою, демократичною, і відверто говорити з народом про ті проблеми, які стоять перед нею. І сьогодні ми говоримо не тільки про високу питому вагу тіньової економіки, але й політики. Водночас те, що відбувається у верхніх ешелонах влади, все ж стає відомим громадськості, і тому люди зневірилися у можливості змінити ситуацію на краще і замикаються на вузьких особистих інтересах, внаслідок чого зростає прірва між владою і суспільством. Влада все ж повинна повернутися обличчям до народу, але це можливо тільки в процесі зміни влади і оновлення політичної еліти. Повинна прийти нова команда з новими ідеями, новою програмою, вищим рівнем діалогу із народом. Думаю, що за той період, який залишився до наступних президентських виборів у 2004 році, навряд чи можна суттєво покращити імідж влади. До того ж істотну роль грає взаємне несприйняття між владою і опозицією, які не виявляють готовності до конструктивного діалогу. І в цьому винні як Президент, так і опозиційні сили. Треба також враховувати, що за останніми стоїть значна кількість виборців.
Юрій БЕРКИТА, директор Тернопільської ЗОШ № 10, депутат міської ради:
— Сьогодні влада прагне сформувати свій імідж за допомогою зовнішніх атрибутів. Принаймні, у мене складається саме таке враження. І це, на мою думку, помилковий шлях. Адже позитивна аура — це перш за все тоді, коли слово не розходиться з ділом, коли всі рівні перед Законом, незалежно від займаної посади. Боюся, що в наших реаліях досягти цього дуже важко, якщо у найближчій перспективі взагалі можливо... Невпевненість, слабкість духу, жадоба збагачення, а ще негнучкість мислення, на жаль, все те, що ми бачимо сьогодні на всіх поверхах влади, не тільки не сприяє її авторитету, а й гальмує розвиток суспільних процесів. Ось коли всього цього не буде, тоді у населення й з’явиться довіра до влади. Але найбільше авторитет влади зросте, коли робота й добробут гармонійно доповнюватимуть одне одного, і коли це відчує кожен.
Юрій ПАПЕРНИЙ, директор Чернігівського регіонального інформаційно-аналітичного бюро:
— Позитивний імідж влади формується тільки в сфері економіки. Якщо там є реальне зростання і воно відчувається на зарплаті, тоді можна говорити і про реальне формування позитивного іміджу влади. Якщо такого зростання немає, то що б не говорила влада, ми можемо просто повернутися до ситуації двадцятирічної давності, коли з трибун говорили те, що потрібно було сказати, а на кухнях говорили інше. Практика показує, що на тій території, де спостерігається зростання в економіці, навіть найлівіше налаштованай електорат знижує свою активність. І навпаки, «проколи» влади, насамперед невиплати зарплати, спроби реалізації якихось економічно не обгрунтованих проектів, спрямованих на задоволення марнославства місцевих урядовців, як правило, призводить до спалахів, до збільшення виступів перш за все протестного електорату. Можливо, я повторюю марксистську тезу, що корені політики в економіці, але це дійсно так — люди орієнтуються по своєму гаманцю.
