Перша половина вівторка не принесла якихось суттєвих новин ні з Донецька, куди для зустрічі з Президентом України Віктором Януковичем прибув російський президент Дмитро Медведєв, ні із Санкт-Петербурга, де проходить самміт СНД за участі прем’єр-міністра України Миколи Азарова, а на завтра намічено його переговори з главою російського уряду Володимиром Путіним. Водночас учорашній ранок значною мірою роз’яснив як газову, так і євродиспозицію України, яка перебуває в цих питаннях, за визначенням одного з відомих українських експертів, між Сціллою і Харибдою.
Найбільш знакову заяву озвучив представник європейської комісії Піа Хансен. «Прийнято рішення перенести цей візит (Президента України Віктора Януковича. — Авт.) на більш зручний момент у наших двосторонніх відносинах», — сказав він. «Обставини, які ми згадуємо, це необхідність для України досягти прогресу в таких сферах, як верховенство права і незалежність судової системи. Це — ключові принципи для Європейського Союзу і відносин із партнерами в рамках «Східного партнерства», — пояснила представник Європейської Комісії Майя Коч’янчич.
Президент України відреагував на ці заяви доволі спокійно: «Якщо Європа або Україна з якоїсь причини не готові до цього (підписання угоди), це означає, що рішення може бути прийняте пізніше». Того ж дня в Донецьку на спільному з Медведєвим брифінгу Янукович сказав: «Ми завжди зустрічатимемося як партнери з Європейським Союзом, з представниками Єврокомісії тоді, коли в цьому буде необхідність». І підкреслив, що Україна і ЄС продовжують переговори про асоціацію, і найближчим часом у них очікується прогрес.
Отже, перед Україною знову шекспірівська проблема: «бути чи не бути» у Європі. Чи пов’язана вона з ціною на російський газ, про яку нині йдеться в Донецьку й Петербурзі? Українські експерти вважають це питання риторичним. Цей висновок підтвердив і сам Янукович, який сказав в інтерв’ю агентству Bloomberg (розміщено вчора на сайті глави держави), що «в разі невдалих переговорів уряду щодо зниження ціни на імпорт Україна підвищить вартість природного газу для населення наступного місяця, щоб отримати міжнародну позику». «Все, що ми хочемо, — це мати середню європейську ціну на імпортований газ», — додав Президент.
Але чи готовий насправді Янукович підвищувати ціну на газ для українців, чи ж ця його заява — один із можливих прийомів тиску на російського візаві? Швидше за все, це теж риторичне питання. Тому що внутрішньоукраїнська ціна газу для населення в нинішніх умовах — це ще й ціна влади в нашій країні. Це розуміла Юлія Тимошенко, коли не вирішувала це питання і таким чином практично відмовилася від чергових траншів кредиту МВФ. Але на виборах не перемогла. Можливо, Янукович вирішив учитись на її помилках і не ставити електорально значимий газ у центр усієї державної політики? Його постійно декларований пріоритет — «бути» з Європою — в цьому випадку ніби отримує своє підтвердження.
Але остаточно такого висновку можна буде дійти лише після того, як просочаться якісь відомості про бесіди двох президентів у Донецьку сам на сам. Тому що рішення ЄС перенести на невизначений час раніше погоджений візит глави української держави насправді може кинути Україну в «братські» обійми Москви.
Суспільна експертна рада при українській частині комітету з питань співпраці між Україною і ЄС розглянула сценарії для України залежно від результатів нинішніх переговорів. І не випадково документ озаглавлено: «Український газовий ринок: європейські правила проти російських апетитів». Білоруський сценарій спочатку контролю, а потім поглинання «Нафтогазу України» «Газпромом» експерти називають перспективним тільки теоретично, причому в короткостроковій перспективі, а в середньостроковій він уже стає негативним. На їхню думку, передумови для довгострокового розвитку газового ринку України на користь внутрішніх споживачів закладає перехід на європейські правила, що ставлять заслін олігархічному монополізму.
А директор енергетичних програм центру «НОМОС» Михайло Гончар прогнозує, що нинішній раунд газових переговорів у Донецьку й Петербурзі, незважаючи на анонси, що прозвучали, знову не принесе сторонам жодного результату. Він пояснює, що так буде доти, поки не виникне консенсусу, з одного боку, між владами двох країн, чиї інтереси, швидше за все, можна було б виявити в швейцарському кантоні Цуг, і з іншого — між українськими і російськими олігархами, які ведуть торг за українські газові та інші активи. При цьому він зазначає, що суворі й дорогі в здійсненні європейські правила все-таки пішли б на користь усім сторонам, що сперечаються. Виручка, за словами Гончара, при цьому може дещо скоротитися, натомість зросте стабільність, у якій усі зацікавлені.
