10 травня до Києва прибуде міністр закордонних справ Чехії Цирил Свобода. Під час цього візиту заплановані його зустрічі з Президентом Віктором Ющенком, спікером Верховної Ради Володимиром Литвином, першим віце-прем’єром Анатолієм Кінахом і міністром закордонних справ Борисом Тарасюком. Перебування глави зовнішньополітичного відомства Чехії важливе з кількох позицій. Головна з них полягає в тому, що відносини між Прагою і Києвом були певний час ніби в замороженому стані. Досить пригадати той факт, що востаннє міністр закордонних справ відвідував Україну чотири (!) роки тому. Водночас слід пригадати, що саме із Праги розпочався наш шлях до НАТО. У листопаді 2002 року на засіданні Комісії Україна — НАТО в Празі було узгоджено План дій і перший Цільовий план. Про те, яким бачить міністр Цирил СВОБОДА майбутнє співробітництво України та Чехії, в інтерв’ю «Дню».
— Країни Центральної Європи, що увійшли до ЄС і НАТО, переважно висловлюють підтримку європейської та євроатлантичної інтеграції України. У чому полягали або можуть полягати дії Чехії в цьому плані?
— Вважаю, що ми можемо допомогти Україні передусім тим, що передамо їй свій власний досвід процесу вступу до НАТО та ЄС. Може йтися, наприклад, про стажування українських фахівців із проблематики Євросоюзу в державних інститутах Чехії або конкретну програму співробітництва в рамках так званих твіннінгових проектів. Чехія готова надати допомогу, і лише від України залежить, щоб вона зважила, в якій сфері досвід Чехії міг би максимально допомогти у справі наближення до європейських структур. А що ж до можливостей у рамках євроатлантичної інтеграції, Прага також як член НАТО бере участь у поглибленні партнерства, яке вибудовується в рамках Комісії НАТО — Україна. Я не знаю кращих інвестицій, ніж побудова демократичних цінностей, на яких грунтується безпека євроатлантичного простору, в якому ми будемо раді бачити Україну.
— Чи може Київ розраховувати на позитивну реакцію Чехії в тому разі, якщо, наприклад, на початку наступного року буде подано заявку країни на членство в ЄС?
— Питання членства України в ЄС полягає не лише в простому процедурному акті передачі заявки на вступ до ЄС, що грунтується на політичному рішенні. Кредит довіри кандидатури передусім грунтується на виконанні всіх необхідних критеріїв, з яких ключовими є, зокрема, Копенгагенські критерії, виконання яких Європейська комісія оцінюватиме насамперед. Якщо вона зробить висновок, що в Україні існують стабільні інститути, які гарантують демократію, включно з виконанням умов, яким має відповідати правова держава, функціональна ринкова економіка, — причому не останнє значення в цій оцінці має те, що власне початок переговорів про вступ не стане загрозою внутрішньої згуртованості Євросоюзу, то Чехія підтримає кандидатуру України на вступ до ЄС. Тільки від України залежить, щоб вона виконала всі вимоги, які висуває Євросоюз.
— Україна й НАТО почали новий етап співробітництва в рамках Інтенсифікованого діалогу. Україна планує наприкінці цього року або на початку наступного приєднатися до Плану дій щодо членства (Membership Actions Plan). Що заважало надати Україні MAP вже на саміті у Вільнюсі? Чи справді серед країн НАТО досі немає консенсусу щодо членства України в Альянсі?
— Засідання у Вільнюсі показало, яким є сучасний максимум консенсусу Альянсу стосовно амбіцій України стати членом НАТО. Досягнення домовленості щодо «Інтенсифікованої програми партнерства з питань членства й реформ» означає успіх і сильний сигнал: двері до НАТО відкриті й для України. Нині український уряд має шанс взяти темп реформ у свої руки й переконати українське суспільство на Заході та на Сході країни у своїй політиці безпеки. Підтримка суспільством сучасної спрямованості країни найкращим чином могла б бути виражена на парламентських виборах навесні наступного року. Питання можливого членства України в Альянсі або ж її залучення до Плану дій щодо членства, включно з часовими горизонтами, вирішуватимуться залежно від подальшого політичного розвитку в Україні, а також залежатимуть від темпу реформ. Чеська Республіка та інші союзники переконані, що Україна порівняно швидко доведе свої реформи до такої фази, в якій уже можна розглядати питання про її вступ до НАТО. Енергія й ентузіазм українського уряду однозначно свідчать про це.
— Наскільки реалістичним виглядає термін, окреслений міністром закордонних справ Борисом Тарасюком, про те, що Україна виконає необхідні для членства в НАТО реформи до 2008 року? Чи можливо розглядати хоч би теоретично саме цей рік як рік майбутнього запрошення України до Альянсу?
— Ми знаємо з власного досвіду, що не дуже правильно тішити себе надмірними очікуваннями. Однак, з іншого боку, необхідна віра в досягнення мети. Міністр Тарасюк вибрав 2008 рік, з огляду на усвідомлення великих завдань, що стоять перед Україною. Головна відповідальність за хід внутрішніх реформ та інтенсивність співробітництва України з НАТО лежить на стороні українського уряду. Чеська Республіка готова надати максимальну допомогу. Сьогоднішня політична карта Європи, порівняно з тим, як вона виглядала щодо НАТО десять років тому, вселяє оптимізм — просування України до євроатлантичних структур буде порівняно швидким.
