Голосування по прем’єру провалилося. Після вчорашніх подій у Верховній Раді постає закономірне питання: чи є в українській політиці межа між свободою й анархією? Одна річ — блокувати трибуни, інша — виривати картку у спікера. Це вже кримінальні дії, оцінку яким має дати Генпрокуратура.
Засмучене обличчя Юлії Тимошенко, радісний гул регіоналів, подив Президента... 225 голосів замість мінімальних 226 — таким є підсумок першої спроби проголосувати за прем’єра Тимошенко. Забракло одного голосу від БЮТ (депутат Іван Денькович) і одного голосу від НУ-НС (депутат Олександр Омельченко). Удруге йшлося вже не про голосування за Тимошенко, а про те, щоб просто повторити саму процедурну можливість. І знову та ж цифра — 225. Тепер уже не проголосували картки б’ютівця Ярослава Федорчука та спікера Арсенія Яценюка.
Виявилося, в момент повторного голосування регіонал Лук’янов вирвав картку у спікера. Як пізніше пояснив сам Лук’янов свій вчинок, «Яценюк намагався порушити регламент, поставивши вдруге поспіль кандидатуру Тимошенко на голосування». Сам Арсеній Петрович оперативно написав відповідне звернення до Генпрокуратури з вимогою притягнути Лук’янова до відповідальності.
У кулуарах Ради був справжній ажіотаж. Представники НУ-НС і БЮТ пробігали повз журналістів зі стурбованими обличчями. Можна сказати, вчора в українському політичному лексиконі з’явилося нове словосполучення — «електронна фальсифікація». Звучали заяви про те, що парламентська автоматизована система була запрограмована на 225 голосів. І у будь-якому разі більше не видала б.
Олександр Омельченко, який «не проголосував», вимагав письмового пояснення від головного інженера електронної системи «Рада». «Досі нам не пояснюють, що відбувається з цією системою. Я не виключаю, що диверсії й надалі триватимуть». Б’ютівець Андрій Кожем’якін заявив, що в парламенті працює слідча група Служби безпеки країни, яка проводить перевірку системи для голосування «Рада».
Повз кореспондента «Дня» пройшов усміхнений Володимир СТРЕТОВИЧ.
— Володимире Миколайовичу, що сталося? Винна техніка чи люди?
— Технічний збій. Демонічні сили минулого виступають проти демократичної коаліції. Ми, коли почнемо працювати в нормальному режимі, запросимо сюди священиків усіх конфесій, вони освятять це приміщення. І все піде добре.
Дійсно, за великим рахунком, для Юлії Володимирівни нічого фатального не сталося. Ні Конституція, ні жоден інший законодавчий акт не передбачають заборону на внесення кандидатури ще раз. Тож Президент може вносити кандидатуру Юлії Тимошенко до безконечності.
Прем’єрство Тимошенко все одно неминуче, вважає політолог Володимир ФЕСЕНКО.
— Питання про прем’єрство Тимошенко лише відкладається. Відсутність одного голосу дуже показова. Це дуже схоже або на технічний збій, або на маніпуляції з картками. Регіонали та їхні союзники чіпляються за кожний шанс, аби не допустити прем’єрства Тимошенко.
— А як вам ця ситуація з викраденням картки Яценюка?
— Якщо говорити іронічно, то це дитячі витівки. По суті, йдеться про грубе порушення регламентних норм, етичних норм парламентаризму. Не дивно, що ставлення до нашого парламенту в людей вже нижче плінтуса. Так депутати поводитися не повинні. Якщо це триватиме, треба закривати цей парламент, і нехай Генпрокуратура розбирається, що можна, а що не можна.
— Якщо за Тимошенко все-таки проголосують, є така думка (особливо серед регіоналів), що вона наробить помилок і через півроку її знімуть. Ваш прогноз, як довго Юлія Володимирівна протримається при владі?
— Від декількох місяців до року або максимум півтора. Приблизно таким є діапазон її перебування на посаді прем’єра. Гадаю, зараз, її уряд діятиме гнучкіше, ніж 2005 року. Інша річ, що вона спробує максимально інтенсивно використати своє перебування на посаді прем’єра, зокрема, організувавши максимум соціальних програм.
Що стосується помилок, то її можуть зняти просто тому, що треба буде зняти. Наприклад, зміниться політична кон’юнктура у Верховній Раді. Частина «Нашої України» відмовиться від підтримки Юлії Тимошенко або від коаліції БЮТ. А якщо розколеться «Наша Україна», це означатиме фактично розкол коаліції, тоді бракуватиме голосів. І якщо частина «нашоукраїнців» підтримає колег з Партії регіонів, то знайдуться голоси для вотуму недовіри. Ось саме від вотуму недовіри в парламенті вона найбільше залежатиме. І саме цей вотум може стати вироком її діяльності на посаді прем’єра.
— Ваш російський колега Станіслав Белковський вважає, з приходом Тимошенко в Україні замість інституційної демократії встановиться так званий харизматичний режим. І влада цілком перейде до харизматичного лідера. Як ви вважає, Тимошенко може стати українським Путіним?
— Я на інше увагу звернув. Зараз простежується дуже цікавий ефект — психологічно майже всі капітулюють перед Тимошенко. Хоч з ким зараз розмовляєш, і з прихильниками Партії регіонів, і з прихильниками Президента, більшість просто не знає, як зупинити Тимошенко. Сьогодні не за рейтингами, а за психологічним відчуттям української політичної еліти вона — кандидат у президенти номер один. Ось це, можливо, найцікавіше.
— Напевно, Президент теж це відчуває, як ви бачите стосунки Ющенко — Тимошенко?
— Одне з найголовнішого в їхніх стосунках — це взаємна недовіра. І рано чи пізно вона підірве їхні стосунки. Хоча найбільш раціональна модель на перспективу Тимошенко — Ющенко — це така політична зв’язка, де чітко розподілені ролі. Де Ющенко віддає право Тимошенко на керівництво урядом, навіть на певні економічні експерименти. За собою зберігаючи функції певного загального політичного керівництва, такого собі «царювання». При цьому Тимошенко може навіть погодитися на цей розподіл ролей, може погодитися й на другий термін Президента Ющенка, де вона виступить гарантом його обрання. І це може бути моделлю, яка б влаштувала обох. Але в цьому не зацікавлена й значна частина прихильників Тимошенко, які хочуть її абсолютної влади, і водночас цього не хоче значна частина оточення Ющенка, яка прагне усунути Тимошенко зі шляху Президента.
