Першу премію, гран-прі Форуму видавців здобув сигнальний примірник «Українського універсального ілюстрованого енциклопедичного словника». Видавництво «Лексикон» (Львів) і «Ірина» (Київ), примудрилися втиснути в книгу 250 000 статей, 3200 ілюстрацій хорошою українською мовою і за допомогою якісної вітчизняної поліграфії. Хто б міг подумати, що в Україні можуть так друкувати?
Одна біда: запланований наклад — 1500 примірників. До речі, жодній з книг, відмічених форумом, не вдалося перевищити наклад 10 000 примірників. Окрім, може, «Абетки» для зовсім вже малолітніх дітей. До речі, тираж 10 000 примірників — поріг рентабельності. Книга, що видається меншим накладом, як правило, збиткова. Якщо, звісно, не йдеться про по-піратськи видані детективи на газетному папері. Що, між іншим, означає, що всі лауреати форуму видавалися спочатку збитково, за рахунок самого видавця або, у кращому випадку, спонсора.
ДО РЕЧІ
В Україні існує «аж» три конкурси для книговидавців. Перший — під крилом колишнього Держкомвидаву. Другий — при Фонді підтримки українського книговидання. Третій — Форум видавців у Львові. Порівняння українського книговидавництва з північним сусідом сумне і вже набило оскомину. Тому звернемося до сусідів західних. У Польщі існують дві вельми престижні премії: «Ніка» й «Ікар». У Німеччині — Франкфуртська премія книгопродавців. Видання, котрі здобули ці премії, прикрашають себе їхніми логотипами, як наклейки наших кримських вин — медалями з Москви та Парижа. Залишається сподіватися, що згодом українські видавництва прикрашатимуть свої книги логотипами премій Держкомвидаву, Форуму видавців і «Фонду підтримки...». А українські читачі шукатимуть видання, прикрашені цими логотипами.
