Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Президент почав виявляти занепокоєння поведінкою спікера

Ніхто не знає, в яку гру грає Олександр Ткаченко
24 грудня, 1998 - 00:00

Щоправда, слова Кучми, зафіксовані інформагентствами на папері — мовляв, необережним словом можна порушити цю прекрасну гармонію — виглядають як попередження спікеру. А насправді (по телевізору) це скидалося на виправдання самого Президента — мовляв, ще не готовий сказати щось певне, оскільки треба було б поговорити спершу з Олександром Миколайовичем...

А сам спікер Ткаченко почувається впевненим і забезпеченим міцними тилами. Відгомін скандалу, що розпочався у вівторок, спровокував у середу нову сутичку між представником Руху Лесем Танюком і Олександром Ткаченком. Цього разу вони з’ясовували (через мікрофон на всю країну), у кого мокро в штанях: у «ченця, який пізно спохопився», чи у тих, хто веде парламентську полеміку. Спікер, залишивши останнє слово за собою, виявився класним шоуменом, зал (зліва) був у захопленні.

Видатний комуніст Георгій Крючков сказав пізніше кор. «Дня» у відповідь на запитання «Чи не вважає він поведінку Ткаченка хамською?»: «Я вважаю, треба позаздрити вмінню Олександра Миколайовича оперативно реагувати на випади. Він робить це просто класично — відмитися тому, кому він відповідає, просто неможливо!». Чи означає поведінка спікера щодо Руху, що Президент «здав» свій останній оплот на розтерзання? Крючков у відповідь повідомив, на його думку, важливіше: «158 підписів уже зібрано для внесення в порядок денний змін і доповнень до Конституції. Передбачається зокрема ліквідація поста Президента, відновлення інституції президії Верховної Ради, відповідні зміни повноважень голови парламенту, перетворення Кабміну на Радмін. Селяни (партія Ткаченка) поставили свої підписи».

Інші джерела сутичку «спікер — Рух» і вимогу націонал-демократами відставки Ткаченка, навпаки, трактують як реалізацію відомої політики Банкової «поділяй і владарюй». Ніхто не завадитиме Руху піднімати нову парламентську бучу — «антипрезидентські» ініціативи лівих зустрічаються з «антиспікерськими» ініціативами правих. Про що іще можна мріяти виконавчій владі, якій працездатний парламент не потрібен, оскільки позбавляє її головних аргументів?

«Вони всі дограються, — (вступні слова цього коментаря одного з членів НДП випущено) Ткаченко вже сидить на голові у всіх, але Президент цю «новину» усвідомлює останнім».

№247 23.12.98 «День»

При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»

Тетяна КОРОБОВА, «День»
Газета: